Скільки б дієтологи не переконували, що жири — це не надто корисно, небагато є українців, хто хоча б раз на місяць та не з’їв апетитний шматочок сала. А для селян цей продукт узагалі стратегічний, який про запас засолюють у банки й діжки. Кажуть, є хліб (картопля) і сало — голодні не будемо. А салу, як і будь–якому іншому продукту, можна надати різних смаків.
Щоб замаринувати сало (найсмачніше — з прошарками м’яса), треба ретельно пошкребти шкірку і порізати його на прямокутники 5 на 10 см — такі найзручніше складати у скляні банки, обмити й обсушити. Потім у холодну кип’ячену воду додаємо сіль із розрахунку 100 г на 1 л рідини та спеції (по половині чайної ложки): хмелі–сунелі, мелений чорний перець, горошини суміші перців та духмяного, кілька лаврових листків. Далі заливаємо цим розсолом сало: на трилітрову банку, в якій щільно накладено сало, потрібно трохи менше літра маринаду. Зверху кладемо розчавлений часник (середня гострота і не дуже нав’язливий запах — п’ять зубчиків). Закриваємо кришкою і ставимо у холодильник. Через 4—5 днів мариноване сало готове. З часом воно буде трохи солоніше, але від того не менш смачне.
Як холодну закуску — з хроном і чорним хлібом — подають запечене сало. Зробити його простіше простого. Шматок сала з прорістю чи підчеревину (близько 1 кг) натираємо сіллю і перцем, кладемо у спеціальний пакет для запікання, зав’язуємо і готуємо у нагрітій до 180—190 градусів духовці. Через кілька хвилин пакет надметься, усередині зашкварчить, поступово він наповниться жиром. Хвилин через 60—80 діставайте, коли охолоне, покладіть у холодильник, щоб остаточно затверділо, і можете нарізати, але обов’язково гострим ножем.