Через примхи погоди українцям довелося святкувати Водохреще без снігу та льоду. Ті, хто люблять купатися на Йордан у зимовій воді, трішки розчарувалися. Адже тоді, коли на вулиці тріщить мороз, коли на воді стоїть крига, а довкола лежить сніжне борошно — купатися й цікавіше, і приємніше. Пірнеш у крижану воду — а виходиш справді наче переродженим! У цьому, власне, і є зміст цього свята, останнього з різдвяного циклу: оновитися, змити гріхи і бруд. Утiм погода може вибрати собі свято, але свято не може вибирати погоду. Тому кияни, не зважаючи на плюсову температуру, вчора за звичаєм масово посунули до водоймищ.
«Яка вода є, в такій і купаюся»
...У столичному Гідропарку вже о 9–й ранку було людно. Люди поспішали до Дніпра, а продавці розставляли біля метро торговельні ятки з гарячими напоями, медовим вином, коржами тощо. Жінка винесла з–під намету ялинку і почала наряджати її просто біля входу. Це мало додати генделику святкового настрою і стати приманкою для клієнтів.
Основна програма тут, на пляжі біля Венеціанського мосту, мала початися о 14–й годині. Патріарх Київський та всієї Руси–України Філарет мав провести у каплиці Хрещення Господнього (біля станції метро «Гідропарк») велике освячення води та Дніпра. Утiм багато людей не могли відкласти купіль до обіду й хотіли зануритись у воду перед роботою чи навчанням.
Хлопець, загорнутий у тепле пальто, підійшов до води, помацав її рукою, а потім обернувся до своєї компанії: «А може, я просто помиюся...» Проте за п’ять хвилин вся ватага купалася в Дніпрі — і ніхто не шкодував.
В іншій компанії не вгледіли, як розгубили частину одягу. «Андрюха, в тебе тапок поплив!» Хлопець зиркнув на свій капець і плюнув: «Я туди більше не полізу». — «А ти його поклич», — сміялися в компанії. Зрештою, хлопець наважився ще раз зайти у Дніпро — не пропадати ж добру.
Дехто забігав у Дніпро з криком і писком, інші заходили повільно й статечно, ніби їм зовсім не холодно. Одні, як велить традиція, хрестилися, а потім тричі занурювались у воду, а інші мочилися й відразу вибігали. Пірнали голяка, у плавках, у сорочках. Дехто з переляку забігав у воду в тапочках.
«Звичайно, коли є сніг, тоді краще купатися, — розповів «УМ» пан Володимир, вийшовши із води. — Але для мене це не має великого значення: яка вода є, в такій і купаюся». Пан Володимир вразив тим, що досить довго перебував у воді і плавав, ніби на вулиці було літо. «Я почав купатися на Водохреще десять років тому. Зараз намагаюся купатися щодня, незалежно від погоди. Гартую себе вже два роки», — розповів сивочолий чоловік.
Багато киян прийшли у Гідропарк не просто подивитися на диваків. Маленька дівчинка ледь не плакала, дивлячись на купання: «Мамо, я теж хочу». — «Доню, буде літо — будеш купатися», — вгамовувала мати. Але деякі батьки занурювалися і з дітьми.
«Така вода — лише на Йордан»
Близько 10:30 у Гідропарк на човнах прибули рятувальники. До того часу люди купалися без нагляду. Один із рятувальників, щойно ступивши на берег, спитав у дівчат: «Як водичка?» — а потім вказав на шалик, утоптаний у пісок: «А чому ви сміття залишили?» «Водичка — добре, а шалик — не наш», — грайливо відповіли дівчата. «Бо ми тут надовго. Не хочеться працювати серед бруду», — підморгнув рятувальник. Поки кореспондент «УМ» був у Гідропарку, в рятувальних служб не було багато роботи. Здебільшого вони надавали консультації, або, наприклад, підтримували дівчат за руки, коли ті йшли змити із ніг пісок.
На пляжі почали стелити зелений килим — від тротуару під каплицею до Дніпра. Намагаюся розговорити чоловіків у помаранчевих жилетках. «Хто тут буде купатися? Може, Черновецький?» — питаю, ніби звичайний перехожий. «Черновецький — хіба що в Єгипті купатиметься», — відповів чоловік. Мужики не були говіркими і сказали, що готують килим до урочистостей та церемонії освячення.
У Гідропарку було відразу кілька точок, де можна було освятити воду. Біля каплички і навіть біля метро стояли священики, які проводили над посудинами короткі ритуали. Отець Олександр із церкви Андрія Первозванного (УПЦ Київського патріархату) розповів «УМ», що на Йордан вода справді цілюща. «Ця вода дійсно допомагає. Навіть науковці довели, що цього дня вода вистроюється в особливу молекулярну структуру. Вона допомагає людині, дає Благодать Божу. Таку воду можна знайти лише на це свято», — розповів священик. Водночас, отець Олександр зауважив, що людям вартувало дочекатися освячення, і вже після того купатися.
«Із дитинства бовтаюся у снігу»
О 12–й годині в іншій частині Гідропарку зібралася група письменників. Брати Капранови, Андрій Курков, Сергій Пантюк та інші вже кілька років купаються у малолюдному місці, з видом на Києво–Печерську Лавру.
Відразу після купелі дістають коньяк, вино та інші зігріваючі напої. Компанія — загартована й витривала. Наприклад, Курков розповів «УМ», що «моржує» частіше, ніж на Водохреще. Чи вірить відомий фантаст у те, що вода цілюща? «Мені принаймні не шкодить. Якщо організм здоровий, вона не приносить шкоду. Це як перевірка на міцність», — каже письменник.
Над товариством помічаю знак: «Обережно, лід!!!» (саме так — три знаки оклику). Льоду, звісно ж, не було... «Враження від купелі позитивні, але не такі гострі, як завжди, тому що нема морозу, — сказав «УМ» письменник Сергій Пантюк. — Можна сказати, ми просто помилися».
Пантюк не боїться зимної води й каже, що з дитинства «бовтається в снігу». «Коли я був малий, у нас на селі був звичай — «знимкуватися». Треба було вибігти вранці голяка і впасти в сніг. Трохи полежиш — а на снігу залишиться «знимка». Коли я перший це зробив, то був нещадно битий бабусею. Тому холоду я не боюся», — похвалився Пантюк.