Протягом останніх двох років кількість бажаючих покататись на велосипеді в столиці збільшилась майже вдвічі. І хоча до Китаю, де на роверах по вулицях одночасно гасають більше 30 тисяч чоловік, Києву ще далеко, мода 80-х кататися у вільний час на велосипеді повертається. В центрі все частіше можна побачити киян на двоколісному транспорті. Проте, схоже, любителям покрутити педалі доведеться задовольнитися «дикими» київськими вулицями, на яких і велосипедні доріжки, і спеціальні паркінги просто не передбачено.
У головному управлінні містобудування, архітектури та дизайну міського середовища на питання, чи з'являться в Києві найближчим часом велодоріжки, лише знизують плечима. Кажуть, цією проблемою в них ніхто не займається, і відправляють за довідкою в Київпроект. Водночас нічого про такі плани не знають і там. Мовляв, із заторами на дорогах ніяк не розберемося, а вам якісь доріжки давай. Втім у Федерації велоспорту України до цієї проблеми ставляться серйозніше. «У Києві за останній рік-два дійсно з'явилося дуже багато велосипедистів, але спеціально відведеної території для них немає. Підлітки їздять між машинами і не лише труяться вихлопними газами, а й наражають себе на небезпеку потрапити під колеса», — пояснив «УМ» президент Федерації велоспорту України Микола Кірієнко. І звинуватив столичних будівельників у порушенні норм забудови території, за якими п'ять відсотків прибудинкових ділянок необхідно відводити під спортмайданчики. «Фактично їх (майданчики. — Авт.) не будують узагалі. Якщо так триватиме і далі, то дітям просто не буде де займатися спортом. Щодня на Татарці я бачу натовп молоді, який збирається біля тамтешнього стадіону, — каже він. — Діти сваряться за право поганяти м'яча, бо зробити це деінде в районі просто ніде — все забудовано». Пан Микола стверджує, що необхідність будувати велодоріжки у столиці назріла давно.
Цікаво, що в Європі значення звичайного двоколiсного велосипедика вловили ще кілька десятиліть тому. Велодоріжки є у Франції, Італії, Німеччині, Фінляндії, Польщі... Велосипед наші сусіди обрали як екологічно чистий і економний вид транспорту, що частково дозволив розвантажити трамваї й «бусики». «Мені довелося працювати в Хорватії, Словенії, пам'ятаю, наскільки я був здивований, що навіть у цих маленьких країнах усі вулиці розмічено на велодоріжки», — каже директор Київського велотреку Віктор Сидюшин. За його словами, перша доріжка для роверів у Києві нещодавно з'явилася поблизу Пущі-Водиці. «Можливо, хтось із «крутих» проклав для себе, — розповідає він, — але катаються всі дачники з цієї околиці». Водночас заступник гендиректора Інституту «Київінжпроект» Володимир Воробйов переконаний, що до розробки велодоріжок у Києві дійде нескоро. «Найреальніше було б розробити їх у столичних парках, на Трухановому острові, адже все це — рекреаційні зони. Там люди повинні відпочивати», — вважає Володимир Владиславович.
Підтримують пропозиції відвести для велосипедистів окрему територію й київські даішники. За інформацією відділу організації профілактичної роботи Державтоінспекції столиці, відсоток аварій з вини відчайдухів-велосипедистів та водіїв скутерів постійно зростає. «На столичних дорогах разом їздять і водії машин, що отримали водійські права, і відчайдушна молодь на велосипедах, мопедах і скутерах, яка тільки й знає, що тиснути на гашетку і гнати вперед», — обурюється начальник відділу організації профілактичної роботи Київського ДАІ Євген Краєць. За його словами, в Європі велосипедисти й водії мопедів чи скутерів обов'язково вчаться на курсах водіння, у нас же таку практику не передбачено. І додає, що незабаром столична Державтоінспекція планує запровадити обов'язкове навчання на курсах для водіїв велосипедів-мопедів. До речі, у Москві такий експеримент уже прижився.
Для людей же, які професійно займаються велоспортом, у Києві існує лише один велотрек, що розташований на розі вулиць Богдана Хмельницького та Чапаєва. Втім зараз розглядається питання про будівництво на його місці гаражів українсько-хорватської фірми «Гіпек». Якщо цей варіант керівництво треку підтримає, — доріжки прокладуть прямо понад гаражами. «Ми поставимо доріжки на лаги так, щоб вони не торкалися землі» — розповів «УМ» директор велотреку Віктор Сидюшин. Він запевняє, нібито в сьогоднішньому вигляді велотрек не дотягує до європейських стандартів і потребує термінового ремонту. «Дійсно, тренуватися на ньому можна лише влітку і навесні: взимку і восени доріжки мокрі від снігу і дощу, тому їздити на них просто небезпечно», — пояснила старший тренер з велоспорту дитячої спортивної школи з велосипедного спорту «Гiрський велосипед» Наталія Гончаренко. Тож якщо задум «вигорить», — трек зроблять критим, встановлять навколо нього трибуни, і навіть обіцяють збудувати поруч готель для приїжджих спортсменів.
Водночас Федерація велоспорту України вже зараз заявляє, що, мовляв, так звана «реконструкція» поставить на київському велоспорті жирну крапку. Адже цей велотрек унікальний не лише для Києва чи України, а й для всієї Європи. Збудований ще в 1908 році, він свого часу став першим у Європі об'єктом такого типу і мав би бути історико-спортивною пам'яткою під охороною. «У нас не вміють зберігати такі цінності. Так, обіцяють на його місці збудувати інший трек, але будівельні роботи можуть розтягнутися на три-чотири роки. За цей час велоспорт у Києві просто зникне», — підсумовує Микола Кірієнко. І жартує: «Ось тоді будемо тренуватись на «диких» вулицях».
До речі
У спеціалізованих київських крамницях велосипед обійдеться в середньому від 600 до двох тисяч гривень. Причому ціна двоколісного залежатиме від його функціональної різноманітності. Найдорожче коштують гірські ровери з додатковими швидкостями та легкою алюмінієвою рамою. Звичайний велик для дачі на столичних базарах можна купити дешевше — всього за 300—400 гривень.
