Олександра ТЕЛІЖЕНКО,
заслужений художник України:
Із приблизно рівних частин сушених яблучок та грушок ще 5 січня ввечері я варю узвар. Більше для запаху може бути трохи сливок чи абрикосок. Чому так рано? Щоб наступного вечора він був щедрим і густим, із неперевершеним смаковим букетом.
Із вечора 5–го також починаю готувати кутю. Холодною водою у літровій банці заливаю мак, який чекає свого часу аж до наступного вечора, і замочую десь на годинку підготовлену — лущену — пшеницю, ретельно її промиваю, а потім варю на повільному вогні до готовності. 6–го по обідi, ближче до вечора, спочатку тру в макітрі макогоном (у мене він «пристріляний», ще мамин) вологий мак, поступово ложками додаючи зерна, а потім цукор. (Кожну пригоршню маку треба перетирати хвилин по 10). Родзинки обдаю окропом і швиденько його зливаю, щоб не втрачалися поживні речовини. Горіхи подрібнюю макогоном. Мед розвожу узваром. Далі — урочистий момент: беру велику макітру, кладу відварену пшеницю, заливаю узваром, додаю мак, розмішую, кладу родзинки, горіхи і мед. Розмішавши, даю куті трохи настоятися, щоб об’єднався смак — і головна страва Святвечора готова.