Вiтер мандрiв i... тиша пiзнання

16.12.2010

Забрати дітей iз вулиці й покликати їх у мандри, показати нашу країну в усій її красі, культурі і традиціях, без зайвого пафосу і агітації дати їм відчути, що стоїть за звичним поняттям «батьківська земля — батьківщина». Цю благодатну місію виконує мережа дитячо–юнацького туризму і краєзнавства учнівської молоді України. На думку педагогів, походи, екскурсії і туристські спортивні змагання стали найбільш популярним заняттям дітей та підлітків у позашкільний час.

Витоки цього руху сягають 1930 року, коли в Харкові при Наркомосвіти УРСР та ЦК ЛКСМУ було утворено Центральну дослідну дитячу екскурсійну станцію — нині це Український державний центр туризму і краєзнавства учнівської молоді (УДЦТКУМ), який організовує і координує роботу 105 регіональних осередків.

— Туристський похід — це не просто фізичне загартування чи активний відпочинок, — розповідає в.о. директора УДЦТКУМ Наталія Саченко.— В роботі майже кожного з наших регіональних центрів є свої «родзинки», напрацьовані роками. Скажімо, столичний Міжнародний центр дитячо–юнацького туризму неодноразово проводив змагання юних туристів міст–героїв СНД. Закарпатський центр відмінно організовує змагання зі спортивного орієнтування, Харківська обласна станція юних туристів акцентує увагу на краєзнавчій роботі. У Миколаєві в гуртках діти долучаються до археологічних польових досліджень. Донецький центр став «піонером» проведення Кубка України серед юніорів iз пішохідного туризму в... закритих приміщеннях. Донедавна на всеукраїнському рівні ми проводили лише змагання з пішохідного туризму — найбільш популярного і доступного виду. Нині ж активізуємо походи та змагання з велосипедного, гірського і водного туризму. Наступного року хочемо провести на Черкащині всеукраїнський чемпіонат учнів навчальних закладів зі спортивного орієнтування. Усі наші гуртки безкоштовні, тому діти, зокрема й ті, що потребують особливої соціальної підтримки, із задоволенням ідуть до нас, знаходять прихисток і надзвичайно цікаве заняття.

Володимир КОСТЕНКО

Друкована версія

Cтатті по темі

Азаров «у степах Руденка не бував»...

Пригадався епізод із всесвітньо відомої комедії класика української літератури, бо він яскраво ілюструє ставлення «хазяїнів» усіх часів ( на те й класика!) до культури українського народу. При чому тут Азаров, стинатиме плечима доскіпливий читач? А при тому, що в сучасному життєвому спектаклі йому випала роль якого–не–якого хазяїна. І сучасна таки інтелігенція від імені Наукового товариства імені Сергія Подолинського офіційно спрямувала «хазяїну» листа від 13 вересня 2010 року щодо відзначення 90–річчя Героя України, шевченківського лауреата, дійсного члена Української вільної академії Ннук, знаного у світі письменника, мислителя, правозахисника, першого голови Української Гельсінкської групи Миколи Руденка. Точніше, представники громадськості акцентували увагу очільника Кабінету Міністрів на необхідності виконати розпорядження того таки Кабінету Міністрів № 1469–р від 2 грудня 2009 року (вхід. номер 55436/0/1–10). Тим розпорядженням передбачалося проведення офіційних заходів до 90–річчя Миколи Руденка, видання повного зібрання творів. Нічого цього нема. І славнозвісний імідж–проект «Україна для людей» про це мовчить. >>
По тверезість — у «Назарет»

Починати життя спочатку цим людям потрібно щоранку. Бо від алкоголізму й наркоманії не виліковуються раз і назавжди. Щоб протриматися тверезими, чоловікам і жінкам із «вірусом залежності» слід день у день докладати зусиль. Здавалося б, це непосильно для людини, тим паче такої, чия нервова система виснажена до краю зловживанням «речовиною». Справді, необхідна допомога ззовні — від близьких і друзів, лікарів. Однак найголовнішим є рішення людини виборсатися з тенет залежності, обрати життя, а не смерть. Інколи таке рішення приходить уже в процесі тверезіння, поштовх якому дає збіг обставин, подібний до чуда. >>
«Міністерство праці наполягатиме на підвищенні соціальних виплат»

Нинішній рік в Україні багатий на соціальні нововведення, інфляційні розчарування і реформаторські плани. Пенсіонерам обіцяють перераховані пенсії, сільським лікарям і вчителям — грошову допомогу, а пільговикам — збережені привілеї. Українців запевняють, що приборкають інфляцію і збільшать соціальні стандарти. І до всіх цих болючих «гаманцевих» проблем безпосередню причетність має Мінпраці України. Про те, як коаліційний уряд БЮТ і «НУНС» збирається полегшити життя українцям і зробити їх більш заможними, «УМ» розповів перший заступник міністра праці та соціальної політики, 37–річний «нашоукраїнець» Павло Розенко. >>
Народжуйте й усиновлюйте, уряд платить. Траншами

Нині допомога при народженні дитини надається у розмірі 12 240 грн. — на першу дитину, 25 000 грн. — на другу, 50 00 грн. — на третю і наступних дітей. >>
Божевільна примусово

Особисто мені двокімнатна квартира по вулиці Клубна в Конотопі Сумської області, де мешкають Ольга Іванівна з дочкою та онукою, видалася справжнісінькою божевільнею. Тут, напевно, будь–яка розсудлива людина збожеволіла б від постійних криків, докорів і підозр. Утім назвати мешканців квартири психічно хворими ніхто не має права. Сорокарічна Світлана зі своєю вісімнадцятирічною дочкою до психіатрів не зверталися. А їхня мама і бабуся, 67–річна Ольга Іванівна, має аж дві довідки з Київської міської клінічної психоневрологічної лікарні, які підтверджують, що в неї «на даний час психічних розладів не виявлено». >>
Благо «без блату»

Благодійність в Україні ніколи особливо не цінувалася. Можливо, на це є свої причини: справжніх добродіїв, готових допомогти безкорисливо, не прикриваючись гарними намірами, не так уже й багато. А тим благодійникам, чию роботу можна реально побачити й оцінити, працювати ще важче — не надто переймається держава їхніми проблемами. Одна з найбільших благодійних організацій в Україні зовсім незабаром може опинитися на вулиці, і, цілком можливо, що 11 років роботи Міжнародної добродійної асоціації «Тріумф серця» зведуться нанівець. Так само без засобів до існування залишаться більш ніж 800 організацій, які отримують допомогу від гуманітарної асоціації, заморозяться унікальні проекти, осядуть у державних шухлядах листи «маленьких» українців із воланням про поміч, зупиниться багато соціальних програм реабілітації «дітей вулиці» та допомоги 25 обласним дитячим лікарням... «Тріумф серця» намагаються виселити з приміщень, якими благодійники користуються вже 11 років на території ВАТ «Поліграфкнига» у Києві. Щоправда, «Поліграфкнига» має також свої аргументи: вони, мовляв, безплатно надавати свою площу не зобов'язані. А державні мужі тим часом мовчать... >>