Благодійність в Україні ніколи особливо не цінувалася. Можливо, на це є свої причини: справжніх добродіїв, готових допомогти безкорисливо, не прикриваючись гарними намірами, не так уже й багато. А тим благодійникам, чию роботу можна реально побачити й оцінити, працювати ще важче — не надто переймається держава їхніми проблемами. Одна з найбільших благодійних організацій в Україні зовсім незабаром може опинитися на вулиці, і, цілком можливо, що 11 років роботи Міжнародної добродійної асоціації «Тріумф серця» зведуться нанівець. Так само без засобів до існування залишаться більш ніж 800 організацій, які отримують допомогу від гуманітарної асоціації, заморозяться унікальні проекти, осядуть у державних шухлядах листи «маленьких» українців із воланням про поміч, зупиниться багато соціальних програм реабілітації «дітей вулиці» та допомоги 25 обласним дитячим лікарням... «Тріумф серця» намагаються виселити з приміщень, якими благодійники користуються вже 11 років на території ВАТ «Поліграфкнига» у Києві. Щоправда, «Поліграфкнига» має також свої аргументи: вони, мовляв, безплатно надавати свою площу не зобов'язані. А державні мужі тим часом мовчать...
Допомога для мільйона українців
Одинадцять років «Тріумф серця» працював без особливих проблем, і за цей час чимало встиг. Щороку організація приймає близько 120 машин із гуманітарними вантажами з країн Європи: Франції, Німеччини, Австрії, Італії, Швейцарії, Люксембургу. Збудовано на гроші західних меценатів центр для реабілітації «дітей вулиці» у Києві. У Ялті, біля моря, зведено комплекс-красень для відпочинку сиріт та дітей вулиці. «Тріумф серця» допомагає церковним парафіям усіх релігійних конфесій, дитячим будинкам, організаціям інвалідів та ветеранів, будинкам для літніх людей, виправним колоніям. Так, щороку реальну допомогу одержує близько мільйона українців, що живуть за межею бідності. Благодійна організація допомагає сільським школам меблями, лікарням — медичними матеріалами та функціональними ліжками. До благодійників по допомогу звертаються і громадяни, і профільні міністерства. «Тріумф серця» також друкує чимало духовно-просвітницької літератури, він був єдиним учасником рекламної кампанії з приїзду в Україну Папи Римського. А ще завдяки зусиллям цієї благодійної організації у київському костьолі святого Олександра з'явився орган. Окрім того, «Тріумф серця» займається фундаментальною науковою діяльністю: розроблена діюча методика психо-фізіологічної адаптації людини — за нею вже працювали фахівці з дітьми Беслана. Варто зауважити, що діяльність асоціації відзначена десятками грамот: Президента України, прем'єрів, Мінпраці, Мінсім'ї, мерів різних міст. «Тріумф серця» активно співпрацює з фондом «Україна 3000» за програмою «Вiд лікарні — до лікарнi».
«Ми стали ізгоями»
Однак не все просто у роботі благодійної асоціації. «У 1999 році у нас був укладений договір із «Поліграфкнигою» про гуманітарну співпрацю на 25 років, — розповідає голова організації «Тріумф серця» Стефан-Арпад Мадяр. — Тоді «Тріумф серця» простягнув руку допомоги підприємству — ми організували медпункт, обстеження працівників, узявши на себе вирішення багатьох соціальних проблем «Поліграфкниги». За це підприємство дозволило на своїй території використовувати склади, які були не завантажені, — там ми безоплатно зберігали гуманітарну допомогу й роздавали її іншим організаціям. Проблем ніяких не виникало, адже з самого початку своєї діяльності ми поставили завдання працювати на виконання державних програм винятково в інтересах найменш захищених верств населення, а тому, згідно із законодавством, звільнялися від будь-яких платежів. «Поліграфкнига» перебувала тоді в тяжкій ситуації через відсутність замовлень, і «Тріумфу серця» керівництво «Поліграфкниги» запропонувало розвивати поліграфічну співпрацю. Тому ми створили поліграфічний центр, завезли обладнання, щоб забезпечити виробництво замовленнями. Ця форма давала значно більше економічної вигоди. Бо, за законом, орендна плата становила б один відсоток від залишкової вартості наданої площі, що, у порівнянні з прибутками, які отримувала «Поліграфкнига» від амортизації обладнання та наших замовлень, становило б приблизно 3 відсотки. До 2004 року ми працювали без конфліктів. Але помінялося керівництво, і почалися проблеми».
Спочатку підприємство намагалися приватизувати (а воно, до речі, приватизації не підлягає!). І Стефан Мадяр (тоді він ще працював на підприємстві головним художником) підняв бучу. «Так ми стали ізгоями. Мене звільнили. Прокуратура заборонила приватизацію, а керівництво підприємства заборонило в'їзд наших машин на склади, — розповідає Стефан Мадяр, — і подало до суду з вимогою розірвати договір». Надані «Поліграфкнизі» верстати та інше устаткування, яке використовувала ця організація, у рахунок не брали. Як і проведену на користь співробітникам соціальну роботу. А також не було враховано щорічний прибуток, одержуваний «Поліграфкнигою» від надрукованої, за замовленням «Тріумфу серця», літератури (а це тільки за 2003 — 2004 роки, за підрахунками організації, 3 мільйони гривень). Нині ж, кажуть благодійники, повністю зупинено видання духовно-просвітницької літератури, друкованої продукції щодо боротьби з абортами. Виходить, і «Поліграфкнига» втратила немалі прибутки від такої діяльності. Тим часом від неприбуткової благодійної асоціації «Поліграфкнига» (державне, зазначте, підприємство) вимагає орендної плати — десь 300 тисяч гривень щорічно. А без складів і координуючого офісу діяльність «Тріумфу серця» неможлива. «Ми неодноразово писали Президенту, і на його вже третє доручення чекаємо більше ніж півроку хоч якоїсь відповіді. У нас була елементарна вимога: збережіть за нами ту структурну площу, на якій ми працюємо вже 11 років», — каже пан Стефан.
«Тріумф серця» підтримують мало не всі причетні відомства. Генпрокуратура ще минулого року доповіла, що організація має право на пільгових умовах займати ці приміщення. Із проханням надати безкоштовні склади до керівництва «Поліграфкниги» зверталися Міністерство праці, Міністерство у справах сім'ї, молоді та спорту, гуманітарна комісія при Кабміні. Однак поліграфісти мають власні аргументи.
«У них — свої функції, а у нас — свої»
На підприємстві «Поліграфкнига» повністю відкидають наявність конфлікту із «Тріумфом серця». «Ми просто хочемо, щоб у нас були нормальні відносини — у рамках діючого законодавства, — зазначає директор підприємства Іван Ямковий. — Ми державне підприємство, але з бюджету нам гроші не надходять. І тому самостійно доводиться утримувати займану благодійною організацією площу — це затрати приблизно 300 тисяч гривень на рік. «Тріумф серця» використовує опалення, електроенергію, воду, каналізацію і за комунальні послуги не платить. За них це робимо ми». Тому, зазначає Іван Олексійович, підприємство і запропонувало «Тріумфу серця» підписати новий договір, за яким би благодійна організація сплачувала оренду. Хоча б для того, аби «Поліграфкнига» покрила свої витрати на утримання складів. «За законом, благодійні організації на забезпечення своєї діяльності можуть відраховувати 20 відсотків коштів, — зазначає Іван Ямковий, — чому б «Тріумфу серця» цього не робити?» (На це керівництво «Тріумфу серця» зазначає: організація не веде фінансової діяльності, і це, мовляв, означало б продаж гуманітарної допомоги. А це не тільки йде всупереч статуту організації, а й є злочином).
Аргумент поліграфістів: вони — не благодійна організація і за власний кошт не зобов'язані нікого утримувати. А тут ще й ціни ростуть, зарплати потрібно працівникам підвищувати, податки сплачувати. «Це ж така само юридична особа, як і ми. Тільки в них — свої функції, а у нас — свої», — зазначають у «Поліграфкнизі».
Щодо обладнання благодійної організації, яке використовувало підприємство, то керівництво «Поліграфкниги» визнає: так, воно й досі є на території, але його можуть у будь-яку хвилину віддати. «Це не обладнання, а металобрухт. Ми його використовували. Але ремонтні роботи були такі, що шкурка вичинки не варта», — зазначають поліграфісти. Їх зрозуміти теж можна: наразі поліграфія розвивається краще, ніж у 90-х, і колись вільні склади тепер потрібні й самому підприємству. «Ми виконуємо зараз замовлення з друку підручників і мусимо встигнути до навчального року виготовити мільйон книжок, — каже директор підприємства. — І приміщень немає вільних для зберігання».
До уваги допомога добродійної асоціації не береться. «Це що, бартер? — зауважують поліграфісти. — Це її функція — надавати допомогу, а не отримувати прибуток. Наша ж, навпаки, — заробляти гроші. А якщо прибутку немає, тоді підприємство працює погано».
До того ж, мовляв, вище державне керівництво, якому безпосередньо підпорядковане підприємство, не схвалює таку благочинність «Поліграфкниги». Як свідчення тому — офіційна відповідь Фонду держмайна, в якій зазначено, що «Тріумф серця» повинен сплачувати орендну плату за ринковими цінами та комунальні послуги. А для пільгових умов проживання необхідне спеціальне рішення «зверху», поблажки тому ж таки підприємству (хоча б звільнення від сплати податку на землю) та компенсування витрат за виконані послуги. Цього нині немає.
«Європейці не розуміють, що у нас тут відбувається»
«Наші донори у Європі — відомі аристократичні родини, політики — не розуміють, що тут у нас відбувається. А я не знаю, як їм пояснити», — зазначає пан Стефан. За його словами, коли почалися судові розборки, «Тріумф серця» не зміг доставити в Україну близько 40 машин вантажу, із яких більш ніж 40 тонн — стерильнi перев'язочнi матерiали. Її просто не було куди вивантажити. За два роки благодійна діяльність скоротилася на 40 відсотків, а це потреби десятків тисяч нужденних. Через проблеми з «Поліграфкнигою», кажуть благодійники, не було змоги завезти в Україну протитуберкульозні препарати. «Це ж справжній злочин! Ми ж річну норму протитуберкульозних препаратів забезпечували столиці — це підтвердить і головний фтизіатр міста, — каже Стефан Мадяр. — Ми допомогли фонду «Україна-3000» завезти для хворих на гемофілію «Фактор — 8», «Фактор — 9» на 700 тисяч євро. І ось уся наша подальша робота під загрозою зупинки».
Держава мала звернути увагу на ці проблеми, можливо б, знайшовся альтернативний варіант, інші незайняті території, вільні склади для благодійних вантажів.
«У Європі, — веде далі Стефан, — Україні готові допомагати. Німці, наприклад, відбудовують церкви в Україні. У тій же Швейцарії до нас дуже хороше ставлення: у XIX столітті (і мало хто про це знає) там був голод, і українська пшениця, яку направляла швейцарцям царська Росія, врятувала від голоду сотні тисяч людей. Вони з вдячністю про це пам'ятають. Однак не розуміють: чому їхню допомогу не можуть в Україні ніяк прийняти? Невже ми настільки заможні?»
Через останній скандал під загрозою опинився ще один унікальний проект — друк в одній книзі віршів Тараса Шевченка та угорського поета Шандора Петефі, де Кобзар буде угорською, а вірші Петефі —українською. До цієї книги готуються вітальні слова обох президентів країн, і видання роздаватимуть безплатно українським та угорським школярам.
«Єдине, чого ми хочемо, — каже Стефан Мадяр, — це щоб держава, створивши комісію, перевірила всі викладені вище факти та визначилася: потрібно їй те, що ми робимо, чи ні».
