Пропозиції з-за ситцевої завіси

      Після першотравневого розширення Євросоюзу і напередодні затвердження Плану дій «Україна—ЄС» Європейська Комісія оприлюднила два знакові, хоча й рамкові документи щодо нашої держави: Звіт ЄС про Україну (такі моніторингові документи Брюссель щороку готував щодо тодішніх країн-аплікантів) та План стратегії ЄС, у якому окреслюється Європейська політика сусідства (ЄПС).

      Європейська політика сусідства є продовженням березневого комюніке «Ширша Європа: сусідство», яке тоді так образило європейськи налаштованих українців. Ця стратегія стосується всіх сусідів Європи — від Марокко до Грузії. Стефан Сковманд наголосив, що ЄПС має найвищий пріоритет у зовнішньополітичному курсі Єврокомісії, а це свідчить про суттєве підвищення уваги до України: «Ми повинні бути впевнені у тому, що не буде нових ліній розподілу в Європі». На відміну від нашої чинної влади, яка останнім часом почала акцентувати увагу на економічних здобутках, у ЄС перш за все дивляться, наскільки демократичним виглядає обличчя України. Проштовхування конституційної реформи та розширення компетенції СБУ, залежність судових рiшень від керівників держави, корупція,  — ось те, що турбує Єврокомісію. Отож говорити про членство України в ЄС — бодай асоційоване — безглуздо, тому про це не йдеться ні в  теперішньому Плані стратегії, ні в майбутньому Плані дій, повідомив пан Сковманд.

      Реально, що зараз турбує Україну в стосунках з Європою, — це отримання статусу країни з ринковою економікою. За запевненнями Стефана Сковманда, прийняття відповідного рішення — питання технічне, хоча й із невизначеним часовим терміном. У липні на саміті «Україна—ЄС» розглядатиметься довгоочікуваний План дій, розробка якого наразі «на просунутому етапі», як запевнив пан Сковманд. Він також повідомив, що можливий термін дії документа — два з половиною роки.

      Ключові пріоритети, що визначатимуть європейсько-українські стосунки у Плані дій, наразі зазначено у Плані стратегії. Серед таких — доступ України до єдиного ринку Європи, «чотири свободи», тобто безперешкодний рух товарів, людей, послуг і капіталів, обіцяні українцям у контексті концепції сусідства, політичний діалог і реформа,  а також торгово-економічні відносини та заходи, котрі поступово готуватимуть Україну до участі у спільному ринку ЄС. До останніх належать два принципово нові механізми — програма Twining (від англійського twin — «близнюк») і TAIEX (Бюро технічної допомоги та інформаційного обміну), що застосовувалися щодо недавніх країн-кандидатів — обидва діятимуть протягом цього року і коштуватимуть ЄС 7 мільйонів євро. Представники Брюсселя також активно оголошують про збільшення обсягів фінансування.

      Проте в Україні програма сусідства й надалі викликає гримасу скепсису. Якщо бути конкретнішим, то, на думку екс-заступника міністра закордонних справ Олександра Чалого, єдиним реальним механізмом співпраці, що пропонує Єврокомісія, є Новий інструмент сусідства, який почне діяти з 2007 року. «Вікно можливостей було закрите першого травня», — вважає він і пропонує забути про членство, а перейнятися шляхом Швейцарії та Норвегії. І хоча дехто з Європи, як, приміром, посол Німеччини Дітмар Штюдеманн, визнає, що Союз «недостатньо зробив по відношенню до України, але не все зроблено й для досягнення поставлених цілей всередині ЄС, а також і Україна має свої власні недоліки». Коментуючи нелюбі нам висловлювання керівника ЄК Романо Проді та єврокомісара Гюнтера Ферхойгена, Штюдеманн сказав, що «ці слова є вербальним підсумком реальної ситуації». «Від української влади вимагається послідовність, зрозумілість сигналів і не лише декларації про намір набути членство в ЄС, а і конкретні дії», — висловлюється екс-міністр закордонних справ Борис Тарасюк.

      Аналітики кажуть, що змін у європейській зовнішній політиці слід очікувати не раніше жовтня цього року, коли з посади піде чинний президент ЄК і антипатик України Романо Проді.