У бiй проти москалiв... веде Суворов?
Частини та з’єднання Збройних сил України досі не мають назв і символів, пов’язаних з українською історією та її національними й військово-історичними традиціями. >>
19 років українська армія тримається на ентузіазмі офіцерів та «чесному слові» старої радянської техніки. (Фото МО України.)
Учора Україна відзначила 19–ту річницю своїх Збройних сил. Саме країна, а не лише армія, адже День армії — народне свято. Для когось днем українського війська є козацька Покрова, старші люди тримаються радянського 23 лютого, але 6 грудня таки бере своє, й цього дня щороку чоловіки та юнаки отримують дедалі більше вітань, традиційно — незважаючи, «служив чи не служив». Для самих Збройних сил є речі змінні й незмінні. Перші — це політична погода, орієнтир «блоковість–позаблоковість», «НАТО—Росія», другі — це стабільне ось уже 19 років недофінансування, відсутність нової зброї та спорядження, низькі зарплати й безнадійні черги на квартири.
Нова влада взагалі й нове керівництво Міноборони зокрема чинять, як чиновник iз трьома конвертами у відомій притчі, який, відкривши перший iз них, прочитав: «Звалюй усе на попередника». І якщо Президент і Верховний головнокомандувач ЗСУ Віктор Янукович у своєму вітанні військовим визнав, що «в усі роки незалежності держава не приділяла необхідної уваги розвитку Збройних сил», то міністр оборони Михайло Єжель далі наголошує, як погано було попередні п’ять років і наскільки ліпше стало тепер.
«У цьому році нам удалося стабілізувати ситуацію у Збройних силах України. Державна програма розвитку Збройних сил України на 2006—2011 роки була, відверто кажучи, провалена, — заявив Михайло Єжель після церемонії нагородження кращих військовослужбовців і працівників ЗСУ. — Ми припинили падіння технічної готовності нашого озброєння і військової техніки. Цього року нам удалося відновити 13 літаків, і це при тому, що за останні п’ять років жодного літака відновлено не було. Минулих рокiв наш флот фактично не отримував необхідних коштів. Цього року ВМС України отримали кошти на ремонт підводного човна «Запоріжжя», фрегата «Гетьман Сагайдачний», на доковому ремонті зараз перебувають великий десантний корабель «Костянтин Ольшанський», корвет «Придніпров’я», корабель управління «Донбас», за державні кошти підготовлено вихід корвета «Тернопіль» у Середземне море для участі в антитерористичній операції «Активні зусилля».
Також міністр наголосив на таких досягненнях, як збільшення рівня грошового забезпечення офіцерів плавскладу і льотчиків удвiчi, решти офіцерів — на 55%, а військовослужбовців–контрактників — на 75%, та запровадження харчування військовослужбовців–контрактників раз на день за рахунок держави. Михайло Єжель підбадьорив військових, порадивши думати не лише про хліб: «Не хлібом єдиним живе сьогодні людина. Проблеми в армії дійсно є, але вони не такі, щоб через них виробляти в кожному з нас комплекс неповноцінності. Такого бути не може і так не буде! Все буде в порядку!»
У Збройних силах, у кожній військовій частині, 19–ту річницю відзначили підкреслено урочисто . А в Києві відбулися не лише традиційні покладання квітів до могили Невідомого солдата у Парку Слави та пам’ятника Богдану Хмельницькому, а й Божественна літургія у Трапезному храмі Києво–Печерської лаври, яку відслужив архієпископ Львівський і Галицький Української православної церкви Московського патріархату Августин. А на майдані Незалежності відбулося «Ранкове музичне вітання захисникам Вітчизни», яке зіграв зведений оркестр гарнізону міста Києва. Увечері, о 20:00, у місті–герої Києві, містах–героях Одесі, Севастополі, Керчі, а також у Вінниці, Львові, Житомирі, Рівному та Дніпропетровську відбулися святкові феєрверки та салют двадцятьма залпами.
Однак, окрім свята, День Збройних сил — завжди привід для запитання: «Що далі?» Хоча міністр оборони наголошує на різниці між попередніми роками й 2010 роком, основне не зазнало змін — військо й надалі потребує щонайменше 19 мільярдів гривень на рік, як про це рік тому заявляв «помаранчевий» начальник Генштабу ЗСУ генерал Іван Свида. Днями це повторив і представник Партії регіонів — колишній міністр оборони Олександр Кузьмук. 19 мільярдів гривень пан Кузьмук назвав мінімально необхідним фінансуванням на 2011 рік для потреб ЗСУ. Водночас він повідомив, що в бюджет–2011 на потреби Міноборони передбачено лише 13,6 мілярда гривень, передають «Українські новини». «Із них трохи більше 11 мільярдів — за загальним фондом та 2 мільярди, які, вочевидь, ніколи не будуть виконані, — за спеціальним фондом», — наголосив Кузьмук. Нагадаємо, в інтерв’ю «УМ» Михайло Єжель назвав 13,6 мільярда «потужним ресурсом».
Цю арифметику продовжує директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Валентин Бадрак. «У останньому інтерв’ю Михайло Єжель зазначив, що тільки на відновлення експлуатаційного стану техніки ЗСУ потрібно близько 8 мільярдів гривень. А на наступний рік, за його ж інформацією, бюджетний запит військового відомства складає 11,3 млрд. грн., я віртуальні 2,3 млрд. грн. принципово не враховую. Отже, якщо утримання особового складу становитиме вісім iз хвостиком мільярдів, то легко підрахувати, що залишається на бойову підготовку та переозброєння армії. Матимемо наявний дисбаланс бюджету: понад 70% спрямовуватиметься на звичайне «проїдання», — сказав експерт в інтерв’ю «Голос.ua». Якщо на 2010 рік Міноборони у бюджетному запиті вимагало на закупівлю нової техніки та зброї 1,6 мільярда гривень (близько 200 мільйонів доларів), то на наступний рік військове відомство відмовилося від запиту на переозброєння взагалі.
«Враховуючи, що для закупівлі зброї потрібно фінансувати її поступове створення, ця ситуація є показовою», — каже пан Бадрак. За оцінкою експерта, щоб докорінно змінити ситуацію з озброєнням, треба щороку виділяти на його закупівлю 500—700 мільйонів доларів упродовж наступних —семи років.
Частини та з’єднання Збройних сил України досі не мають назв і символів, пов’язаних з українською історією та її національними й військово-історичними традиціями. >>
Смерть, яка могла стати його смертю, Володимир Муляр тепер бачить часто — запис відеосюжету горезвісного російського каналу «Анна ньюс» він скачав собі у смартфон як пам’ять про пекло, пережите на трасі Бахмутка. В другій половині жовтня 2014 року саме тут була найгарячіша точка АТО — легендарний 32-й блокпост, крайній форпост українських Збройних сил, що на два тижні опинився в оточенні терористів. >>
Тим, хто в непростих умовах став до зброї рік тому, потрібна заміна. Саме з цією метою військові комісаріати виконують нові завдання з комплектування Збройних сил України та інших військових формувань. Цими днями завершується перший етап четвертої черги часткової мобілізації. >>
Олексій Дурмасенко, боєць 93-ї окремої механізованої бригади, став відомим за тиждень до своєї смерті, коли дав інтерв’ю «Радіо «Свобода» під час приїзду до рідного Києва в короткострокову відпустку. Перед тим 25-річний солдат із позивним «Динамо» пройшов бойове хрещення як «кіборг»: упродовж 12 діб захищав Донецький аеропорт, цей «український Сталінград Донбасу». >>
Не на схід, а на захід відбув позавчора з Києва ешелон із першою командою мобілізованих у рамках першої в цьому році черги мобілізації. «Будуть і наступні відправки, але кожна — спочатку в навчальні центри, а не в АТО. Усі мобілізовані проходитимуть через навчання. Від 30 до 45 діб триватиме бойове злагодження», — пояснює Віталій Чекаленко, комісар Дарницького районного військового комісаріату. >>
Його позивний — Кола. Донедавна він полюбляв цей напій. Тепер не п’є — не може. Бо в Маріуполі в блокаді, коли вже не було води, довелося не раз на колі «мівіну» запарювати... >>