Хабар за хабар

Хтось із політиків назвав правоохоронні органи «організованим злочинним угрупованням». Звичайно, глобальні узагальнення шкідливі за будь–яких умов, і не варто розчісувати одним гребінцем усіх правоохоронців. Але час від часу виникають ситуації, коли той вислів пригадується. У цьому матеріалі автор не називатиме всіх прізвищ з блокноту — вони добре відомі всім зацікавленим. До того ж, свого слова ще не сказав суд. Але про тенденцію не можна не говорити. Бо все частіше виникають ситуації, коли людина стає беззахисною і безправною перед «правопохоронцями».

Як «вирішити питання»

Дружина ще встигла йому зателефонувати, і він відразу приїхав до університету. Ларису зачинили в аудиторії, де вона приймала іспит, туди нікого не впускали, навіть нібито понятий також стояв чомусь по інший бік від дверей. Сергій Свинаренко свого часу працював у міліції, тож чудово розумівся на процедурі. Дружину звинувачують у отриманні хабара? Але чому в сумці рилися не у присутності понятих? Де заява постраждалих? Якщо вона взяла гроші, то скільки саме і чим вони відрізняються: чи вони мічені спеціальною фарбою? Чи переписані номери купюр?

Нічого цього не було. І колишній «опер» чітко зрозумів, що справу «шиють». А тут ще й один зі співробітників міліції підійшов і назвав суму, яку варто їм передати, аби «вирішити питання». Пан Свинаренко каже, що йому веліли принести десять тисяч євро. Він таких грошей не мав. Та й шукати їх задля заробітку своїх колишніх колег не збирався. З того моменту й найшла коса на камінь.

До університету приїхала викликана опергрупа, яка мала б затримати хабарницю. Але дізнавшись, що заяви та твердих доказів отримання хабара немає, ці міліціонери розвернулися й поїхали геть. Тим часом у ході розвитку ситуації пролунало прізвище одного з працівників міліції — пана Х. Саме того, який наполягав, що хабар був, і того, який назвав Свинаренкові конкретну суму. «Чекайте, у мене ж є ваше прізвище!, — сказала дружина Сергія і дістала з сумки список двієчників, у яких саме приймала перездачу. — Точно! Таке прізвище було».

Пан Х. різко заперечив: то не його родичка. Вже пізніше, розповідає Сергій, він дізнався, що у відомості значилося прізвище дружини брата Х. Як йому пояснили, родичка–двієчниця поскаржилася, що провалилася й повинна перескладати. Викладачка надто вимоглива, навіть до них, заочників. «Викладачка? — виникла реакція. — Так її можна провчити». Чомусь ця «наука» не вилилася в заяву на кафедру щодо надмірної прискіпливості викладача та — відповідно — прохання засвідчити свої знання перед комісією. Родич у погонах, схоже, вирішив натомість продемонструвати, як це бути «господарем життя».

Поняті під дверима — серія друга

Уже пізно увечері у прокуратурі Сергій хотів повідомити, що у нього вимагали грошей. «Але коли я глянув, як ці міліціонери заходять у кабінет прокурора, беруть без дозволу чайник, вмикають, хазяїнують, як у себе, я вирішив краще про це змовчати, — розповідає Сергій. — І скільки не говорив, що вся справа — блеф, у відповідь чув лише одне: пишіть явку з повинною. Тоді ж у коридорі підслухав розмову: на завтра викликати двієчників, «попресувати», щоб написали заяви...»

Сергій вивіз дружину з міста. Добре розумів, що «пішло на принцип» і на Ларисі просто відіграються. Його не було три дні. Повернувся і виявив, що в домі побували. Передусім побачив, що пропали всі гроші. Викликав міліцію, і з’ясувалося, що напередодні в його будинку... міліція робила обшук. «То, власне, був не обшук, а проникнення в житло, — говорить адвокат Володимир Сапіч. — Порушені чимало процедур. Адже не було нагальної необхідності робити обшук без господаря».

Дивує, що один співробітник проник у кватирку, а потім зсередини відкрив двері. «Знову ж, — запитує Сергій Свинаренко, — де були поняті? Мені пояснили, що стояли біля дверей, чекали, поки їм відкриють. Отже, певний час міліціонер був у нашому домі один. Що він міг взяти, що підкласти, — хто відповість?»

Окрім грошей, зникли й записи в комп’ютері. Зокрема, усі матеріали, які багато місяців готувала дружина для докторської дисертації, її статті. Зате дещо й з’явилося. Скажімо, на аркушику, де був список тієї «фатальної» групи, навпроти прізвищ «виникли» приписки: 100 гривень, 50 гривень... «Ви можете уявити, щоб викладач із 17–річним стажем сама створила такий «документ»? І аркушик цей був схований, а у справі зазначено, ніби він лежав на тумбочці».

До речі, протокол обшуку будинку Сергій Свинаренко отримав через півроку, а не відразу. Із двомісячним запізненням отримав постанову про порушення щодо дружини кримінальної справи. Йому чітко сказали: або Лариса пише явку з повинною, або садимо її в СІЗО. Чи настільки великою була провина викладачки (якщо взагалі була), щоб поміщати її під варту? 850 гривень, які вона буцімто взяла, — трохи замала сума для таких запобіжних заходів. А Сергій усвідомлював: якщо жінку помістити бодай на три дні в СІЗО, «попресувати», вона підпише що завгодно. Окрім того, якщо потрапляєш ТУДИ, витягнути людину, навіть зовсім невинну, вже проблематично. Всі стоятимуть «на смерть», бо, у разі виявлення порушень, доведеться відповідати.

«Буде гірше й дорожче»?

Сергій Свинаренко — людина, далека від примарних ілюзій. Він «чорнобилець», має нагороди і важку хворобу з цілою вервечкою операцій. Але чоловік сповнений рішучості захищати свою сім’ю. До журналістів він звернувся, як до останньої інстанції. Адже останнім часом довелося чути погрози вже на свою адресу: «не хочеш по–нашому, то буде гірше й дорожче». Було й нагадування: «Пам’ятай, що в тебе є донька». До його двору, розповідає Сергій, під’їздили «чергувати» хлопчики зі зламаними вухами. Його лише дивом не збило легкове авто... І звідки б оце все, якби справа була витримана за законом?

Зауважмо: ми не виправдовуємо дружину Сергія. Але, апріорі не сприймаючи хабарників, мусимо визнати, що не знаємо, як реально розвивалися ті події. В будь–якому разі вирок «винен» чи «не винен» має робити суд. Проте численні порушення, що супроводжують цю справу, змушують сумніватися у цнотливості правоохоронців, стурбованих боротьбою з хабарництвом.

Що назвемо честю?

Адвокат Лариси Володимир Сапіч добре знає «кухню» подібних справ. Колись морський офіцер, він перейшов працювати на правоохоронну ниву. Наостанок керував слідством у прокуратурі області. Пішов, бо ставлення до закону стало, як на нього, хибним. За його словами, співробітники міліції за подібної ситуації мали б діяти зовсім інакше. Натомість у цій справі є і численні недотримання процедур, і затягування термінів, і «дописування» вже підписаних документів... Зокрема, адвокат не розуміє, чому взагалі постало питання про тримання підозрюваної під вартою, — досить було б підписки про невиїзд. Особливо награно виглядає така міра за нібито взяті 850 гривень, якщо провести порівняння. Не так давно в Сумській області посадовця–правоохоронця районного рівня затримали співробітники СБУ з конкретним хабарем у три тисячі доларів. Просидів він... три дні.

«Спочатку натворили, а тоді кинулися захищати мундир, — говорить пан Сапіч. — Хоча я вже не раз казав: щоб захищати честь мундира, цю честь треба хоча б мати». Основна ж, на його думку, біда, що йдеться не про неграмотність правоохоронців як таку, — про правовий нігілізм тих, хто сам має перепиняти порушення закону. Бо йдеться, на жаль, не про окремий випадок — подібні приклади маніпулювання законом можна називати й називати.

Звичайно, дружина Сергія постала перед судом. «Віддаю належне судді, що вона відразу побачила «нестиковки», — говорить пан Свинаренко. — Поставила досить конкретні запитання і віддала матеріал на дорозслідування. Якщо всі ті запитання знайдуть правдиві відповіді, справа просто розвалиться». Сергій Свинаренко впевнений: усе має закінчитися добре. Хочеться сподіватися, що його оптимізм виправдається.