Ню–ню

У Києві галереями і студіями фотографів «подорожують» нині двоє французьких фотохудожників — Бернард Мінір і Бруно Редар. Вони шукають проекти, цікаві роботи для масштабного Європейського фес­тивалю фотографії ню, який щороку проходить на півдні Франції, в містечку Арлі. Минулого року вперше на ньому виставлялися українці — Антон Соломуха й Ігор Гайдай. Тема наступного фестивалю — «Погляд на тіло». За порадою Соломухи, який давно мешкає у Франції, за «свіжим поглядом» французи приїхали в Україну. Гайдай і Соломуха уже працюють над серіями для «Погляду на тіло», але про ідеї не розповідають — забобони чи комерція, то вже їхня справа.

«Якщо вони нас виставлятимуть, то хочуть, щоб ми їхніх фотографів теж виставляли, — каже Антон Соломуха. — А це означає, що фестиваль у травні розпочнеться в Арлі, а наприкінці року має закінчитися в Києві та інших українських містах». На «Арт–Києві» і в галереях столиці французи не побачили великої кількості цікавих фотографій. Художнього керівника Європейського фестивалю ню Бернарда Мініра цей факт трохи розчарував, і одразу ж iз типовим французьким снобізмом Бернард говорить: «Французи народили фотографію і весь час її розвивають. Може, наше вторгнення розвине фотографію і в Україні? Чому нас цікавить саме Україна, як місце продовження фестивалю. Європа розширюється, Україна стає європейським містком між Сходом і Заходом. Ми хочемо створити культурну Європу. Наша місія — об’єднати європейські країни у культурному просторі. Тому ми тут».

Директор фестивалю Бруно Редар використав усі принади Арлi, міста, в якому у ІІ столітті до н.е. були резиденції римських імператорів, де жив Ван Гог, де знайшли скульптуру Венери Арльської, для Фестивалю фотографії ню, який щороку проходить у травні. Зазвичай під час фестивалю відбувається 25 персональних виставок, більшість із них презентують у скелях. Бруно вирізає камінь, залишаючи 40–метрові стовпи, щоб скеля не впала, облаштовує всередині виставкові зали, і таким чином відкриває нові простори для фотографій оголеного тіла.