У «стрілецьких» урочистостях навіть взяв участь «губернатор» Львівщини Василь Горбаль, котрий, нагадаємо, на свято Покрови не знайшов можливості особисто вшанувати пам’ять воїнів УПА. Саме в ніч iз 31 жовтня на 1 листопада 1918 року стрілецькі частини під проводом сотника Дмитра Вітовського випередили польських вояків, перебравши під українську оруду всі найважливіші урядові установи Львова.
Річ у тім, що у жовтні 1918 поляки та українці проводили активні дипломатичні переговори з Віднем та австрійським намісником щодо подальшої долі Галичини. Розуміючи, що дипломатія зайшла в глухий кут і мирних засобів може виявитись замало, українські члени Військового комітету відмовились чемно чекати на «зелене світло» з Відня і за наполяганням представника Дмитра Вітовського взялися до зброї. Близько четвертої над ранок січові стрільці зайняли Ратушу, а також міський «телефон–телеграф», принагідно арештувавши австрійського намісника та роззброївши міську поліцію. Уже о сьомій ранку Дмитро Вітовський мельдував про перебирання влади без втрат. Місто патрулювалось українськими військовиками з синьо–жовтими стрічками, а на Ратуші майорів синьо–жовтий прапор. Подібне відбувалося не лише у Львові, а й по всій Західній Україні, де під січовим проводом опинились Станіславів (Івано–Франківськ) та Тернопіль. Саме Листопадовий чин i уможливив утворення Західно–Української Народної Республіки, існування котрої одразу наштовхнулося на запеклий опір iз боку поляків, що намагалися взяти під власну оруду максимум територій на уламках Австро–Угорщини.
Відтак на шану подій 1918 року у Львові вчора виставили почесну варту під Ратушею в стрілецьких строях. А надвечір у місті створили живий ланцюг із лампадок на славу героїв Листопадового чину від площі перед Львівським університетом імені Франка. Він через пішу ходу перейшов у молебень на Личаківському цвинтарі, де розташований меморіал воїнів УГА і поховані провідники ЗУНР.
А ТИМ ЧАСОМ...
Ребети упокоїлись вдома, в Україні
Цієї суботи на Личаківському цвинтарі у Львові урочисто перепоховали відомого теоретика української національної державності та одного з провідників українського визвольного руху Лева Ребета і його дружину Дарію. Лева Ребета, нагадаємо, було вбито агентом Кремля Богданом Сташинським за допомогою самостріла з ціанідом у Мюнхені. Там подружжя Ребетів і покоїлось до цього часу.
Хоч провідники «регіональної влади» участі в церемоніях не взяли, але від того подія для міста менш гучною не стала. Як заявив присутній на церемонії голова Львівської обласної ради Мирослав Сеник, могила Ребетів у Львові має українцям не лише нагадувати про героїчність і жертовність їхнього служіння, а й стати імпульсом для зміцнення вільної, незалежної і демократичної України. У свою чергу, син перепохованого подружжя Андрій Ребет, який прибув на церемонію з Мюнхена, наголосив, що хоча їхній родині нелегко було згодитись на перенесення праху батьків в Україну, але «всі політичні діячі належать не своїм власним родинам, а історії України і українській землі».