Як сказав представник брюссельського Центру дослідження європейської політики Джордж Дура, ніколи не можна потрапити в ЄС, якщо є проблеми на кордонах. А в України і Молдови така проблема є, й ім'я їй — Придністров'я. Питання українсько-молдовських взаємин обговорювалося нещодавно на «круглому столі», організованому Фондом Фрідріха Еберта і Центром миру, конверсії та зовнішньої політики України із залученням урядовців і парламентаріїв з обох країн.
Ділянка українсько-придністровського кордону становить 405 кілометрів — це третина від загального кордону з Молдовою. Придністровський сегмент називають не інакше, як зоною «тіньової економіки», тому для Молдови є принциповим встановлення контролю над сепаратистським регіоном. «Молдова вступила у СОТ як єдина митна держава, значить, не відбувається поділ між правим та лівим берегом Дністра, — каже начальник управління з адаптації економіки в процесі європейської інтеграції міністерства економіки Молдови Мар'яна Золотко. — Відповідно до нашого плану дій, що сьогодні розробляється паралельно з українським, найпроблематичнішим питанням є правило походження товару — це один із законів зони вільної торгівлі. Ми вже прийняли відповідні закони, але ще треба розробити цілий пакет заходів, що дозволить центральному уряду відповідати за походження тих товарів, що експортуються з території Республіки Молдова».
Одним із шляхів вирішення транскордонних перетинів є створення спільних українсько-молдовських прикордонних постів. І якщо обидві сторони погоджуються щодо доцільності їх існування, то бачення механізму їхньої роботи значно відрізняється. Переговорний процес між Кишиневом і Києвом активізувався, коли в нього втрутився Євросоюз, якому не подобається мати неподалік східного кордону придністровські плавні, з їхньою контрабандою, транспортуванням зброї, наркотиків і людей.
Як член СОТ Молдова мала встановити митні пости на придністровському сегменті ще у вересні 2001 року — спільно або з придністровськими, або з українськими митниками. Позаяк Придністров'я не погодилося на таку пропозицію, Кишинів розпочав iз Києвом діалог про імплементацію Угоди про встановлення семи спільних прикордонних постів (один з яких має бути на придністровському сегменті), підписаної ще у 1997 році. Вже на початку цього року сторони підписали п'ять окремих протоколів про створення п'яти пунктів. Планується, що ще два будуть встановлені на придністровському сегменті (Кучурган — Первомайськ) та на переході Паланка — Маяки, що неподалік українських портів. Для активізації українсько-молдовських переговорів європосадовці навіть розпочали серію тристоронніх зустрічей, вони обіцяють технічну і фінансову підтримку в межах програми ТАСІС та майбутніх планів дій. Участь міжнародних представників дає Молдові можливість запропонувати наступний сценарій: спільний контроль придністровського сегмента кордону за участю міжнародної місії та українських прикордонників, без їхніх молдовських чи придністровських колег. Це може бути компроміс, вважають у Брюсселі. Якщо так, то сторонам ще треба узгодити: це буде місія спостереження чи контролю, а також її чисельність (20—40 осіб, припускає пан Дура) і її тип (цивільні чи військові, озброєні чи ні). Не останнє місце у вирішенні спірних моментів залишається за визначенням мандата міжнародних спостерігачів: Молдова виступає за розширений мандат, у той час як Україна схиляється до обмеженого, надаючи перевагу спеціальним інспекціям на своєму кордоні.