Трагедія сталася в ніч iз 22 на 23 жовтня. 27–річний сержант міліції заступив для охорони громадського порядку з охорони бюлетенів у територіальній виборчій комісії у селищі Старовишневецьке Синельниківського району. За кілька метрів від сільради до сержанта підійшли двоє парубків у нетверезому стані, які поверталися з дискотеки у місцевому Будинку культури. Юнаки нібито стали чіплятися до міліціонера, намагаючись зав’язати бійку.

Наприкінці минулого тижня в районі Бердянської Коси, на острові Великий Дзендзик, виявили справжній цвинтар морських птахів — майже півтори тисячі мертвих бакланів і сріблястих чайок. Фахівці ветеринарної медицини провели лабораторний аналіз і встановили, що птахи загинули від грибкового захворювання. Воно вражає легені та розмножується у кублах, пташиному пір’ї і навіть у землі. До слова, раніше припускали, що птахи загинули від пташиного грипу. Втім, за словами експертів, від цієї напасті птахи так масово й одночасно не вимирають.

Минулої неділі сомалійські пірати захопили чергове судно з українцями у складі екіпажу. Напад стався в Індійському океані, за 1200 миль від кенійського порту Момбаса, пірати атакували німецький суховантаж «Белуга Форчун» під прапором Антигуа, який ішов з Об’єднаних Арабських Еміратів до Південно–Африканської Республіки. Екіпаж складається з трьох українців, росіянина та восьми філіппінців, за іншими даними — є ще двоє громадян Німеччини.

Попри успадковані від минулої влади райдужні плани нинішніх дер­жавних очільників якомога швидше привести Україну до Асоціації з Європейським Союзом, що нібито впритул наблизить країну і до вступу в ЄС, найближчим часом членство в «об’єднаних штатах Європи» нам не світить. Єдина втіха — ворота зачинили не лише перед Україною. До 2020–го не потрапить до Євросоюзу ні Туреччина, яка, за одкровеннями деяких брюссельських дипломатів, має на членство в ЄС значно більші шанси, ніж Україна, ні взагалі жодна держава — не член. Адже на розширення ЄС на найближчі десять років накладено табу. Про це сказано у спеціальному листі, складеному міністрами закордонних справ Швеції Карлом Більдтом і Польщі Радославом Сікорським. Документ адресовано верховному комісару ЄС із закордонних справ і політики безпеки Кетрін Ештон та комісарові з питань розширення Євросоюзу Штефану Фюле.

Цієї суботи прах подружжя Ребетів перевезуть із Німеччини та перепоховають у Львові. Один із провідників ОУН Лев Ребет та його дружина Дарія упокояться на центральному львівському цвинтарі — Личаківському, — поруч із президентом Західно–Української Народної Республіки Євгеном Петрушевичем, засновником «Пласту» Олександром Тисовським та легендарним військовим міністром ЗУНР, полковником УГА Дмитром Вітовським, організатором Листопадового чину 1918 року, під час якого українці перебрали політичну владу у Львові. Організацією перепоховання займався орг­комітет, створений у Львівській міській раді, очолюваний гуманітарним заступником мера Василем Косівим.

П’ятеро членів виконкому УЄФА отримали 11 мільйонів євро за підтримку українсько–польської заявки у конкурсі з визначення господарів Євро–2012. Із такою гучною заявою виступив на сторінках авторитетного німецького видання «Зюддойче цайтунг» член ради директорів Федерації футболу Кіпру Спірос Марангос. Кіпріот стверджує, що має на руках документи, які доводять правдивість його слів. Також є свідки, які готові під присягою дати свідчення в суді.

Незвичайну бронзову скульптуру присвятили реальному жителю міста — дяді Колі. Старожили розповідають, що чоловік упродовж сорока років вручну вмикав та вимикав кожен із сотні старих ужгородських ліхтарів. Відтепер, відлитий у бронзі, дядя Коля став символом свого міста. Він завис на драбині біля ліхтаря на стіні старого будинку. Внизу на бруківці автор пам’ятника Микола Колодко встановив портфель, який ліхтарник зав­ж­ди носив із собою. Звідти виглядають книжки та газети — ерудований чоловік любив багато читати.

Урочисте відкриття руху по Набережно–Хрещатицькій естакаді, так званому Гаванському мосту, для киян стало справжнім святом. Будівництво велося ще з 1993 року, і впродовж усього цього часу водії із зітханням поглядали в бік майбутнього мосту, вистоюючи в довжелезних заторах. Раніше рух уже відкривали, проте лише в одному напрямку, а нині проїхати можна в обидва боки. Тож шлях із центру на Оболонь тепер значно коротший.