Ого, це ж Уго!

Революціонер і скандаліст, президент і телеведучий, ворог Обами і друг Лукашенка — у вівторок до Києва завітає одна з найепатажніших постатей світової політики. Президент Венесуели Уго Чавес в Україні перебуватиме «проїздом» — у рамках свого 12–денного турне він уже відвідав Росію й вирушив до Білорусі, а потім планує відвідати також Іран, Сирію і Португалію.

Попри те що зараз Кремль із Мінськом регулярно пасують одне одному биті горщики, венесуельський лідер знаходить спільну мову і з Дмитром Медведєвим та Володимиром Путіним, і зі своїм добрим другом Олександром Лукашенком. Об’єднують їх не лише авторитарні методи правління та любов змінювати законодавство «під себе»: і в Москві, і в Мінську однією з головних тем розмови Чавеса з місцевим керівництвом є нафта. І якщо щодо кремлівських рандеву президент багатої на «чорне золото» Венесуели може впевнено заявляти, що «країна не може залежати тільки від експорту нафти, тому з Росією ми підписали угоди про експорт також квітів і кави», то під час розмови з «бацькою» пропозиції засипати Білорусь квітами звучатимуть дещо знущально. Венесуельська нафта для посвареного з Кремлем Лукашенка — можливість скрутити зайву дулю Москві, яка оголосила Мінську зокрема й нафтову війну. І байдуже, що везти паливо з іншого кінця світу, не маючи власного виходу до моря — щонайменше нерентабельно. Дружба — на те й дружба, щоб обходити такі економічно гострі кути. Білорусь частково розраховується бартером, а добрий Уго навіть виділив братній слов’янській країні кілька нафтових родовищ на території Венесуели — для спільної розробки.

Не виключено, що на таку саму доброту заокеанського лідера тепер може розраховувати й Україна. Звісно, якщо зі свого боку буде дружньою і, скажімо, надасть вигідні умови для транзиту венесуельської нафти до Білорусі через нафтопровід «Одеса–Броди» — такий варіант для Мінська був би значно вигіднішим і зручнішим, ніж нинішній, коли з Одеського порту «чорне золото» доставляють залізницею.

Щоправда, оголошуючи про дати дводенного візиту Чавеса (18–19 жовтня), голова адміністрації Президента України Сергій Льовочкін не уточнив ні перелік тем, які порушуватиме очільник Венесуели в Києві, ні програму його візиту. Але так чи інакше, підстав сумніватися в погідливості української сторони немає, принаймні якщо зайдеться про нафтове питання. По–перше, Київ зацікавлений у якомога швидшій демаркації кордону з Білоруссю (її нестача — одна з перепон на шляху до Євросоюзу). По–друге, нинішній зовнішньополітичний курс Банкової цілком толерує дружбу з проросійським Чавесом. Недарма ж президент Венесуели, який під час правління «помаранчевої» влади в бік України й не дивився, після приходу до влади Партії регіонів уперше приїздить до нас із дер­жавним візитом.

Можливо, епатажний Уго, який уже встиг висловити в Росії жаль із приводу розвалу СРСР («...Але що поробиш... Сьогодні ми тут, у новій Росії, народжуємо разом новий світ, де немає імперіалізму, світ хліба і пшениці!), і нам щось подарує — от хоча б пам’ятник лідеру визвольного руху Латинської Америки Симону Болівару. Такий незабаром з’явиться у Москві — на урочисту церемонію закладання каменя на місці майбутнього монумента Уго Чавес завітав особисто, приїхавши на... червоній «Ладі Калині». Така вже нині в Росії мода — піар–акціями підтримувати місцевий автопром. А от на «Таврії» в Києві Чавес навряд чи покатається — наш Віктор Янукович, на відміну від їхнього Володимира Путіна, надає перевагу радянським автомобілям на кшталт «Побєди». Зате буде нагода разом із венесуельським гостем пошкодувати про розпад Союзу...