До Путивля я приїхала наступного дня після апаратної наради, з якої очільник району Євген Южаков виставив керівника одного зі своїх підрозділів — районного відділу освіти. Начальник райвно доповідала з питання підготовки навчальних закладів до зими. Їй зауважили, що доповідь не відповідає дійсності, школи до зими не готові. «Я заперечила: зроблено майже все, тільки розрахуватися треба. Сесія за два дні, буде рішення, кошти отримаємо і до опалювального сезону все встигнемо. Южаков почав кричати: «Вийдіть! Я з вами працювати не буду. Це моя нарада, а з вами я буду працювати по–іншому». Я й вийшла. Незручно ж. Там на нараді учні мої сидять, яких я з класу не виганяла...».
Голова районної держадміністрації Євген Южаков не заперечує: так, Людмилу Шконду вигнав. «Апаратну проводжу я, і вона не повинна мені розповідати, що я повинен робити, а що ні. Ця людина недостойна займати таку посаду. Я хотів по–людськи. Попросив, щоб написала заяву, — не пише. Значить, будемо шукати привід»...
Щоб розібратися у конфлікті, спілкуюся передусім з учителями. «Ми екологічною роботою в школі років 20 займаємося, — розповідає Катерина Гурець, директор найвіддаленішої в районі Мачулищанської школи, «путивльських Соловків». — Нас не раз відзначали. Наприклад, за участь у експедиції «Річка мого дитинства» отримали перемогу в області, нас нагородили. А потім цю роботу в Київ направили, і нашій учениці дали путівку в «Артек». Тільки ж тоді ставлення знаєте, яке було? Методист із райвідділу освіти сказала: як це ви, мовляв, за одну роботу два заохочення отримали? До прокурора підете! Ось так ми працювали... А зараз багато що змінилося. Людмила Олександрівна простір для думок дає, кожен може спробувати себе. Семінари з нових технологій запровадили, свята для дітей організовують: день сільського школяра, фестиваль праці. На нашій базі теж фестиваль минулого року проводили — «Земля у нас одна». 180 гостей з усіх шкіл району були задоволені».
«У районі вчителі стали розробляти нові уроки, брати участь у конкурсах, — додає Катерина Сергіївна, яка директорує 24 роки. — Я ось теж написала на конкурс. Викликали в Київ нагороджувати... Ми стали почуватися як люди, повагу до себе стали відчувати».
«Вона розбудила село, — каже вчителька Мазівської школи Наталія Кривогуб. — Учителі, які погрузли в тому виживанні, в побуті, в отих коровах, стали займатися самоосвітою. Може, комусь цього не хотілося, може, зауваження кому зробила, то ті нарікання зараз і приймають до уваги? Але ж вона дуже порядна людина. Знімуть її, то будемо беззахисні перед непрофесіоналами».
«Ми раніше займалися навчальним процесом, а тепер стали займатися дітьми», — підсумував хтось із моїх численних співрозмовників. «Ми можемо висловлюватися, творити...»
«Я не заперечую, — каже Євген Южаков, — може, на той час, коли її призначали, вона й була прогресивним керівником. А зараз, вважаю, потрібен інший». Що ж не подобається голові? На думку Євгена Івановича, Людмила Шконда не справляється з роботою.
Цьому суперечать цілком офіційні дані. Показників перераховувати не будемо, ліпше процитуємо начальника управління освіти обласної держадміністрації Любов Пшеничну. «Людмила Олександрівна на своєму місці. Варто сказати лише, що серед районів області Путивльський за освітніми показниками займає друге місце». Зауважимо, що п’ять років тому район був на одному з останніх місць.
Голова райадміністрації не схвалює стиль роботи Шконди. Якщо говорити про ту ж саму підготовку до зими, то «не можна сказати, що повністю система не готова, але недоліки є. І якби це була нова людина. А то працює вже п’ять років, у неї все має бути сплановано...» Які ще плани мали б бути, якщо на початок літа існували відповідні накази, було створено штаб, що виконував заплановані заходи. Наприкінці літа Шконду заслухали на нараді у області, — серйозних зауважень не пролунало.
«Я не згоден із тим, що її нагородили премією, — сказав Южаков. — З номінацією незрозуміло: загальноосвітня школа. То мав би бути якийсь директор, а не заврайвно». Любов Пшенична пояснює: премія імені Макаренка, запроваджена в освіті області два роки тому, має п’ять номінацій: школа, дошкільний заклад, профтехосвіта... Висувають на премію місцеві колективи. Людмилу Шконду висунули колективи шкіл її району. А оскільки загалом школи працюють добре, то саме за хороші показники їх роботи — відповідно, хорошу її організацію — і визначено номінацію. «Кандидатури, яких зазвичай кілька, розглядає комісія, остаточне рішення приймає голова обласної адміністрації, бо ця премія, власне, є премією голови області».
Премію імені Макаренка цього року вручав голова облдержадміністрації «регіонал» Юрій Чмирь. Тим більше дивно, що, як переповіла не одна людина в Путивлі, на зібраннях Євген Южаков, призначений на посаду також як «регіонал», не раз назвав нагородження Шконди корупційним. «Вона як адміністратор давить на вчителів, директорів, що позвільняє з роботи, якщо не підпишуться за неї», — продовжує Євген Южаков. 458 підписів, зібраних на підтримку керівниці, — це більш ніж число педпрацівників у районі. Отже, підписувалися i технічні робітники, і батьки — їм теж якісь покарання загрожували?
Заїздимо в школу, що стоїть обабіч дороги. Просто йдучи коридорами чи зазираючи до класів, ми запитували вчителів, чи змушували їх підписуватися на захист начальниці райвно. При цьому наголошували, що свого прізвища можна не називати. Жодна людина не сказала, що її хтось силував. І жоден не побоявся назвати свого прізвища — всі вони у блокноті.
Уже зовсім нічого боятися пенсіонерові — педагогові з 35–річним стажем Антону Маланюку, одному з ініціаторів звернення до «УМ». Він нині спілкується з колишніми колегами як голова місцевої «Просвіти»: розповсюджує літературу, проводить просвітянські зустрічі з учнями. «Людину просто треба захистити, бо вона професіонал», — каже Антон Васильович.
Звичайно, буває i так, як розповідає Євген Южаков про вже звільнених керівників. Буцімто, поки працювали, то все добре було. А як звільнив, виявилося, що й те, й те не так. Так, мовляв, і зі Шкондою може бути. Але ж «може» — це не факт. А якщо так, то як факт варто розглядати i припущення вчителів району: «У нас район дотаційний. Бюджетні грошi йдуть регулярно на медицину та освіту. У медицині керівника вже поміняли на свого. А освітні гроші — поза їхнiми руками. А тут і бензин, і продукти. Людмила Олександрівна не дасть цим користуватися, поки на посаді. Бо вона така, що й собі не візьме, й іншим не дозволить».
Євген Южаков вважає, що чинив по–людськи. Розуміє, що в районі роботу знайти важко. Тому відверто запропонував написати заяву, дав час. А вона зволікає, «ігри оці почала». Чи ж про ігри йдеться?
У місцевій гімназії, де й зараз проводить уроки Людмила Шконда, дізнавшись про приїзд кореспондента, зібрали невеликі збори. І з них стало зрозуміло, що рiч не лише в особистості пані Людмили. Педагоги почуваються ображеними.
Коли пішов поголос, що Шконда не буде працювати, вчителі затривожилися. І на серпневій районній конференції ветеран Ірина Юник попросила залишити начальника райвно на посаді. «Коли вона озвучила це, — розповідають мені, — одразу кілька людей піднялися й пішли до трибуни. Там би такий скандал був! Але Людмила Олександрівна його відвернула, сказала, що все нормально, вона поки працює. Мабуть, не схотіла, щоб її звинуватили, ніби вона це організувала».
«Ми тоді вирішили написати листа на її підтримку, — розповідає учасник конференції педагог із Бобринської школи Ніна Троценко. — Почали збирати підписи — хто хотів, той ставив. Підійшли до Южакова після конференції, віддали те звернення, а він, навіть не читаючи, зіжмакав його й засунув до кишені. Сказав, що ні з ким не збирається обговорювати своїх рішень. Вона, мовляв, не буде працювати, і все».
Учителі обурилися: «Ви що, не будете рахуватися з думкою людей!?» — «Яких людей?» — здивувався голова адміністрації. — «Ось цих», — показали йому на зал. — «Ми ці мітинги вже проходили», — відповів Южаков.
Він плює в очі людям, на яких у районі тримається дуже немало, кажуть освітяни. А в листі до «УМ» зазначають: «Цей пан має «заслуги». Будучи керівником заготконтори, він довів її до руйнації. І на других посадах досягнень у нього не було. Непогано почувався на посаді голови пенсійного фонду при попередній владі. Під час агітації за Януковича очолював виборчий штаб, їздив з агітацією по району, що заборонено законом».
До речі, щодо політики. Розповідали про закиди Євгена Южакова, ніби начальник райвно симпатизувала партії «Батьківщина». Жодних підтверджень цьому знайти не вдалося. Людмила Олександрівна якщо нетривалий час і була в партії, то — в соціалістичній. Нині ж позапартійна.
Антон Маланюк особисто був на прийомі в пана Южакова і передає його пояснення: хай вона, мовляв, іде на будь–яку посаду, але на її місце у нього є людина. Що ж, традиційний «аргумент» нинішньої влади: «ваша посада обіцяна». Та запропоноване Людмилі Шконді місце, наприклад, заступника начальника відділу праці та соціального захисту вона не готова зайняти: треба ж не лише сидіти на стільці, а ще й працювати! А фах у неї дещо інший.
Оцінку такій кадровій стратегії висловив один із колишніх керівників району Василь Стьопочкін. Він знав Шконду лише по роботі: «Сказати про неї можу тільки хороше. Турбується про справу. Її знімати? Глибока помилка! Тут iдеться про політичні рахунки. Новій владі хочеться поставити своїх, які не працюватимуть, а виконуватимуть вказівки. От і вся кадрова робота...»
«Мені потрібно, щоб я знаходив спільну мову, а я не знаходжу», — каже Євген Южаков. Може, варто пам’ятати, що в спілкуванні мають брати участь дві сторони? Бо якщо одна сторона чує тільки себе, спілкуватися справді важко.
У Станично-Луганському районі Луганської області, більша частина якої підпорядкована Україні, із 24 середніх шкіл усього дві школи є українськомовними. Одна з таких шкіл — Чугинська загальноосвітня І — ІІІ ступенів, де впродовж 15 останніх років навчання здійснюється винятково державною мовою. >>
Останнім часом в iнтернеті з’явилися повідомлення про суперечності та недоліки, що нібито притаманні визнаному лідеру педагогічної освіти України Національному педагогічному університету імені М. П. Драгоманова, помилки, допущені його керівництвом тощо. Складається враження, що «хтось» прагне системної дискредитації вишу. >>
Якою була б сьогодні Україна, якби 25 років тому на полицях наших книгарень з’явилися сотні видань про українську історію і культуру — для дітей і дорослих? А школи отримали б новенькі комплекти репродукцій картин видатних українських художників на історичну тематику, портрети знаних постатей, краєвиди природних перлин України? >>
Міністерський аудит виявив у Харківському національному університеті радіоелектроніки багатомільйонні розтрати, у результаті чого одразу три проректори позбулися своїх посад. Але, незважаючи на сенсаційність цього повідомлення, його важко назвати фінальним акордом війни, що триває у цьому ВНЗ з осені минулого року. >>
Максим Луцький та весь екіпаж колишніх керівників Національного авіаційного університету чекає для себе «льотної погоди». Екс-депутат ВР від Партії регіонів, екс-голова Солом’янської райдержадміністрації Києва, екс-проректор НАУ, близький товариш сановитих утікачів Дмитра Табачника та Рената Кузьміна, Луцький прагне позбутися хоча б одного «екс» — разом із чотирма колегами з керівної верхівки НАУ, звільненими в.о. ректора університету через незаконне призначення та заключення контрактів екс-ректором Миколою Куликом з перевищенням службових повноважень. >>
Не кожна школа може похвалитися багаторічною історією. Столична Предславинська гімназія №56 функціонує в ошатному приміщенні колись міського училища для однорічного навчання грамоти дітей малозабезпечених киян, ухвалу про створення якого прийняла Київська міська дума ще у 1902 році. >>
