Скорбота Веселого

      Останки 143 воїнів поховали за всіма військовими і християнськими обрядами у селі Веселе на Харківщині. Стихійний цвинтар, де знайшли останній прихисток визволителі Слобожанщини, понад шість десятиліть мав статус неврахованого.

      У серпні 43-го, коли йшли жорстокі бої за Харків, у південній частині Веселого розміщувався військовий госпіталь. Поранених звозили сюди просто з-під куль. А тих, кого лікарям не поталанило повернути до життя, ховали на території нашвидкуруч розбитого кладовища. Пізніше місцеві жителі звезли сюди і тіла воїнів, для яких історичний бій з фашистами був останнім у житті.

      Уперше по-людськи віддати шану героям харків'яни пробували у 60-х роках. Тоді останки воїнів перенесли з невпорядкованого поховання до братської могили у центрі села. Але, як з'ясувалося тепер, проведена сорок років тому акція була досить формальною. Адже замалим не півтори сотні солдатiв залишилися лежати просто в землі і їх вважали такими, які зникли безвісти. Працюючи в архівах, співробітникам Харківського військово-меморіального фонду «Обеліск» вдалося встановити прізвища більшої частини загиблих, якi тепер увічнені на гранітній брилі Меморіального комплексу. Робота продовжуватиметься і далі. Швидше за все, пошуковці зроблять спеціальний запит до Міністерства оборони Росії. Є вірогідність, що в архівах саме цього департаменту зберігаються документи вищезгаданого госпіталю, а також відомості про родичів загиблих.

      Останні, до речі, й понині не знають, де покоїться прах їхніх батьків та дідів. Наскільки важлива для людей така інформація, свідчить і сумна історія сім'ї з Карачаєво-Черкесії. Коли Аджислам Кумуков пішов на війну, його сину Акіму було всього лише два роки. Запрошення харків'ян узяти участь у процесії перепоховання батька тепер уже літній чоловік прийняв з готовністю. У Веселому він сказав, що переживає доволі дивні почуття. На якусь мить рідний батько ніби воскрес для нього знову, що переповнило душу невимовною радістю. Але водночас сина огорнув і глибокий сум, оскільки рідну людину вже ніколи не повернеш із забуття і все ж тепер у родини з'явився колись втрачений шанс бодай зрідка відвідувати могилу родича у далекій Україні, за визволення якої той віддав своє життя.

      До речі, пошуковцям на сьогодні вдалося знайти  поховання воїнів, які визволяли область у сорок третьому. Проте у селах Веселе та Нескучне є багато покинутих могил воїнів 169-ї стрілецької дивізії, які з великими втратами відступали у сорок другому до Сіверського Дінця під тиском шостої армії Паулса. Статистика у цьому зв'язку свідчить далеко не на користь сумлінню прийдешніх поколінь. Із 600 тисяч воїнів, які загинули у боях за Харківщину, поховано у братських могилах лише п'яту частину. Решта й понині похоронені на так званих неврахованих цвинтарях, де сільські жителі нерідко випасають худобу, а то і взагалі звозять сміття з господарських дворів. Принаймні саме така доля спіткала поховання військового госпіталю у Веселому.