Рецепт Кука. Рецензія на книжку Володимир В'ятровича про останнього генерала УПА, частина друга
Звісно, для будь-якого історика максимально адекватно реконструювати біографію лідера — самоцінна мета. >>
Виявляється, Хорватія — це не лише курортний рай на півночі Балканського півострова, і не тільки батьківщина капітана донецького «Шахтаря» Даріо Срни. Як і в усьому світі, в Хорватії існує своє культурне життя, своя література, інтелектуальна аура тощо. І часом у аурупотрапляє навіть Україна.
Ще у 2002 році «УМ» повідомляла про вихід у Загребі антології «Українські літературні хулігани». Видавництво «POP & POP» тоді зібрало під однією обкладинкою малу прозу майже двох десятків сучасних українських авторів — від «майже класиків» Богдана Жолдака, Юрія Винничука та Євгенії Кононенко і до авторів скромного доробку Андрія Підпалого й Олександра Ярового. Ту антологію уклав уже покійний Сімо Мраовіч, знаний хорватський поет і прозаїк. Післямова відомого літературознавця Даміра Пешорди до тієї книги називалася «Кобзар у метро», і в назві цій поєдналися сучасність із традицією.
Після згаданої антології на берегах Сави ще побачила світ спільна книжка Юрія Андруховича й Анджея Стасюка «Моя Європа» в перекладі згаданого вище Даміра Пешорди. І ось буквально кілька днів тому до цього скупого переліку додалася ще й збірка драматургії Олександра Ірванця. Книжка «П’ять п’єс», яка вийшла у видавництві «Смолоскип» 2002 року, перекладена і видана за підтримки Ради національних меншин Республіки Хорватія у Загребі. Ініціатором і реалізатором цього задуму від самого початку виступив Алекса Павлешин — голова Товариства української культури в Хорватії.
П’єси Ірванця — не легкий матеріал для перекладача, бо в текстах їхніх літературна мова перемішується з розмовною, а зверху ще й пересипається сленгом і рідко вживаними слівцями. Тому й тривала праця над книжкою довгих вісім років. Та ось роботу завершено, й до рук хорватського читача потрапляє ще один автор iз далекої, невідомої, екзотичної країни України.
23 вересня презентація збірки Олександра Ірванця «П’ять п’єс» пройшла у Центральній бібліотеці Загреба. Та якась незавершеність усе ж відчувається в усій цій історії — адже насправді п’єси пишуться не для книжок, а для реалізації на сцені. В Україні Ірванцева драматургія хоч зрідка, та з’являється на підмостках окремих театрів. Може, тепер дочекаємось прем’єри й у Хорватії?
Звісно, для будь-якого історика максимально адекватно реконструювати біографію лідера — самоцінна мета. >>
За кілька кроків від Софійського собору, в затишному провулку, з’явилася крамниця, заради якої засновниці українського бренду два роки об’їжджали столітні майстерні Європи та Азії. >>
Олександра Ковальчук стане виконавчою директоркою Українського фонду культурної спадщини після того, як підпише контракт 1 червня. >>
Презентація першого тому «Повного зібрання творів» Василя Стуса відбулася у четвер, 14 травня, на Хрещатику в київській книгарні «Сенс». >>
В одинадцяти містах за участі творчої команди з кінця квітня показали психологічну драму «Втомлені» у межах промотуру: Тернопіль, Івано-Франківськ, Львів, Рівне, Дніпро, Запоріжжя, Черкаси. >>
Від середини 2000-х в Україні видано стільки книжок про УПА (дослідження, мемуари, романи), що ніяк бути необізнаним у тому періоді нашої історії. >>