Торік виповнилося сто років від народження й п’ятдесят років від дня смерті Степана Бандери. Ці круглі дати вкотре додали пристрастей до політично–історичних суперечок, які ще довго точитимуться навколо цієї одіозної постаті, але для широкого загалу Степан Бандера так і залишився людиною–загадкою. Наблизити героя до його нащадків спробував актор і режисер, художній керівник театру української традиції «Дзеркало» Володимир Петранюк. У його п’єсі «Чорна рілля, або Любов і смерть Степана Бандери» немає політики, але є дуже багато моментів, рекомендованих для індивідуального осмислення. А вистава, презентована днями в театрі «Дзеркало», взагалі спершу наштовхує на думку, що глядачам запропонують зворушливу мелодраму: затишна кав’ярня, притишене світло, музика Луї Армстронга, миловидна пані клопочеться біля барної стійки, статечний пан заходить із дощової осені і замовляє чорну каву... Тут він згадуватиме своїх жінок, Юлю, Анну і Ярославу, порівнюватиме себе з сичем, який живе в криївці, «в світі поза штучним цукром і білявкою Барбі», і зізнається: «Я відчуваю сердечну маячню, але не знаю іншої дороги». Історія розгортається у двох часових площинах — минуле і сучасне — хоча автор окреслює конкретну дату цієї зустрічі в кафе: 15 жовтня 1959 року, Мюнхен, останні часи життя героя.

...Не в останню чергу ця екзотична історія ретроспективного кшталту сприймається на диво легко тому, що нинішньому читачеві давно відомий прийом стрибання у гречку минулого, який часто–густо використовується у кінематографі. Так, знайомлячись із новим романом Андрія Куркова «Садівник з Очакова», на думку щоразу спадають такі самі раптові потрапляння до паралельного світу, як, наприклад, у фільмі «Ми з майбутнього», де героям доводиться вживатися у воєнний побут 1940–х років.

Гостросюжетний серіал про пертурбації в Одеському національному академічному театрі опери та балету триває. У понеділок в інформагенції УНІАН режисер, продюсер та колишній директор Одеської опери Сергій Проскурня, який не полишає надій на торжество справедливості й відновлення свого статус–кво, скликав прес–конференцію, аби ще раз привернути увагу до протистояння в Одеській опері та... врятувати Прем’єр–міністра України.