Не укладав угод з власною совістю. Ренесансна чистота художника-шістдесятника Георгія Якутовича
Видатний художник, графік Георгій Якутович 60 років тому здійснив свою мрію – проілюстрував повість Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків». >>
Сцена з вистави «Украдене щастя». (Фото з сайту ft.org.ua.)
Минулого сезону Театр імені Франка вийшов у беззаперечні лідери за кількістю гастролей. Тоді як далеко не всі театри спромоглися на один–два творчих марш–кидки до сусідів, свою гастрольну історію 2009—2010 «франківці» розписали аж на п’ятнадцять позицій. Тут вам і Париж, і Мюнхен, і Москва, і гранд–візит до Санкт–Петербурга, і добрий десяток українських міст... Щоправда, їздили здебільшого за рахунок сторони, яка запрошувала, держава оплатила лише поїздку до Херсона.
Сезон 2010—2011 також обіцяє Українській драмі особливий статус — відтепер найкращі вистави театру приблизно раз на місяць у прямому ефірі транслюватиме Перший Національний. Проект, який у п’ятницю мав стартувати виставою «Украдене щастя» (через зміни у сітці мовлення його покажуть у запису 1 жовтня), називатиметься «Театральні сезони на Першому», вестиме його Світлана Леонтьєва. Окрім самого спектаклю, глядачам запропонують також включення з гримерок, фойє... «Цей проект дозволить «франківцям» побувати на гастролях в усіх містах і селах», — прокоментував інформ–прорив театрального мистецтва директор Української драми Михайло Захаревич. І додав, що незабаром Театр імені Франка запровадить ще й онлайн–трансляції своїх вистав. Уже є домовленість з інтернет–провайдером, зараз узгоджуються технічні та фінансові моменти. Ця послуга для театралів з усього світу буде платною.
Для своїх традиційних глядачів, а тепер уже й для тих, хто слідкуватиме за творчістю театру за допомогою телебачення та інтернету, театр готує кілька нових вистав. Першу прем’єру сезону, «Грека Зорбу» Нікоса Казантзакіса, покажуть уже 30 вересня. Спектакль за романом класика грецької літератури ставить Віталій Малахов, у головних ролях — Анатолій Хостікоєв та Наталя Сумська. 30 жовтня — бенефіс народної артистки Галини Яблонської, для якої режисер Петро Ільченко готує на Камерній сцені виставу «Самотня леді». «Автор п’єси, Ігор Афанасьєв, дозволив зробити певні корективи у тексті, після чого образ головної героїні став дуже співзвучний моїй творчій біографії, — розповідає Галина Гілярівна. — Давно я не мала таких великих ролей, це буде моя реінкарнація в театрі, де служу вже майже шістдесят років». Сам Ігор Афанасьєв на франківській сцені у грудні випускає спектакль «Урус–шайтан. Байки про Сірка — кошового отамана, шевальє д’Артаньяна та турецького султана», сценографію до якого готує Сергій Якутович. На камерній сцені Юрій Розстальний репетирує «Одержиму» Лесі Українки, а Володимир Кучинський — «Злочин і кару» Федора Достоєвського. Також у найближчих планах театру — «Фредерік, або Бульвар злочинів» Еріка–Еммануеля Шмітта, «Український романс» Олександра Білозуба, «Гімн демократичної молоді» Сергія Жадана, «Попелюшка» Вікторії Васалатій, «Рояль на траві» Франсуази Саган, «Місяць для пасинків» Юджина О’Ніла.
Видатний художник, графік Георгій Якутович 60 років тому здійснив свою мрію – проілюстрував повість Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків». >>
У Києві наприкінці травня Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки представив прем’єру вистави «1111. Театр Лесі та Курбаса»» у постановці Андріюса Дарели — сценічного осмислення історії українського мистецького покоління 1920–1930-х років. >>
Уперше почув ім’я критика Ігоря Котика п’ятнадцять років тому – воно опинилося в центрі скандалу, вчиненого «літературними патріотами». >>
У Києві, у Національному музеї мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків, триває виставка, присвячена 280-й річниці від дня народження іспанського художника Франсіско Гої, яка складається з серії гравюр «Диспаратес» (Los Disparates). >>
У нашій країні дедалі більше уваги приділяють створенню безбар’єрного середовища. >>
Книжка Володимира та Сергія Кампо «Юрій Бадзьо: Філософія антиімперського/антифашистського спротиву України» (Ужгород: Карпати, 2024) фігурувала у тогорічному рейтингу всередині номінаційного списку рубрики «політологія/соціологія/культурологія». >>