Привіт від Немсадзе?

На Артема Фурманюка та його дружину, друзів напали ввечерi, коли всі разом зібралися відсвяткувати четверту річницю весілля. Спершу під їхнім домом до компанії підійшли невідомі люди, після чого почалася словесна перепалка. «Конфлікт розпочався з нашого зауваження припинити нецензурну лайку, — розповів «УМ» пан Артем. — Згодом, очевидно відчувши нерівні сили, молоді люди перепросили й пішли. Утім уже за 10—20 хвилин повернулися у супроводі ще декількох чоловік. Один iз них спробував ударити мого брата пляшкою по голові. Коли ж не вдалося, сталася невеличка сутичка, то до місця суперечки наспіли правоохоронці».

«Люди в штатському» — провокатори та злодії?

За словами Артема, половина з тих, хто представився міліціонерами, були у штатському. Жодних документів вони не пред’явили. «Як і не звернули увагу на компанію, яку ми намагалися втихомирити, — веде далі Артем, — а одразу ж спробували одягти на нас наручники. А коли після штовханини таки вдалося це зробити, запхнули трьох до патрульного автомобіля, а мого друга Романа Самойлова — у багажник». Перед цим, стверджує Артем, його довго били ногами, лежачого на землі в кайданках. А Роману бризнули газовим балончиком в обличчя. Згодом під ранок, коли після складання протоколiв усіх випустили, Роман виявив, що в нього зник золотий ланцюжок і 500 гривень, які були в гаманці.

Уже у відділку, ствер­джує редактор інтернет–видання «Протест», безпосередньо у вестибюлі його знову побили. «Серед тих, хто провокував конфлікт, була дівчина, яка весь час кричала, що «зараз подзвонить знайомим iз міліції, які мене втихомирять. Коли ж люди, які назвалися правоохоронцями, затримували нас, на запитання, «на якій підставі», один iз них приклав брату до скроні пістолет і взагалі пригрозив убити на місці». Жодних офіційних звинувачень уранці Фурманюку та його друзям не висунули. Хоча, не виключає він, нині міліціонери таки «шитимуть» якусь статтю Кримінального кодексу. «Тепер, аналізуючи ситуацію, в мене з’явилися підозри, що все це не випадковість. По–перше, на подив швидко на місце інциденту прибули правоохоронці, ще й двома автівками — складається враження, що вони чекали на виклик десь неподалік. По–друге, знаю зі своєї журналістської практики, міліціонери у штатському здебільшого працюють лише як провокатори. Дивною є й поведінка компанії, яка спершу погодилася з нашими зауваженнями, а потім знову почала провокувати конфлікт».

Синці за правду?

Напередодні Артем Фурманюк написав для «Радіо Свобода» матеріал «Донецької мафії більше не існує. Де–юре...», де розкритикував роботу Генеральної прокуратури, яка днями зняла звинувачення з Гіві Немсадзе, котрого вітчизняні правоохоронці подавали в міжнародний розшук за підозрою у скоєнні 57 убивств на чолі організованої злочинної групи, згодом змінили статус iз «підозрюваного» на «випадкового свідка». «У своїй повинній Немсадзе стверджує, що він та його знайомі зазнали політичних репресій за те, що брали участь у виборчій кампанії від Партії регіонів у пам’ятному 2004 році. Фактично суд і прокуратура визнали, що Гіві Немсадзе, як і решта фігурантів справи, є жертвами політичних переслідувань із боку «помаранчевого режиму»! Називаючи речі своїми іменами, можна сказати: організовували «правильний» хід виборів у своїй вотчині — Пролетарському і Будьоннівському районах Донецька. Адже багато хто в Донецьку пам’ятає, як восени—взимку 2004—2005 року навіть найсміливіші місцеві журналісти відмовлялися стежити за ходом президентських виборів у цій частині міста. Не було там і міжнародних спостерігачів, — написав у своїй статті Артем. — І справді: вперше в історії правничої думки керманичу злочинного угруповання інкримінувалося не організація численних убивств, а недонесення. Дивовижний збіг. Доки заступник Генпрокурора Кузьмін здійснював нагляд за діяльністю транспортної прокуратури, оголошений у міжнародний розшук «Ґівчик» переховувався за кордоном. Але влітку 2010 року Ренат Равелійович став куратором Управління з розслідування особливо важливих справ Генеральної прокуратури. Як стверджують обізнані, на такому кадровому «розкладі» наполіг Рiнат Ахметов. Для чого — стало зрозумілим, як тільки пішла інформація, що Немсадзе повернувся в Україну, з’явився в Генеральну прокуратуру й написав явку з повинною. Закриття кримінальної справи зі звинувачення Немсадзе — знакова подія, яка остаточно звела нанівець спроби попередньої влади перегорнути криваві сторінки історії Донецька. Спроби ці були вкрай непослідовні, а угруповання Немсадзе — чи не єдина «жертва» гасла «Бандитам — тюрми!». Одне тепер незрозуміло: чи буде Немсадзе нагороджений орденом «За заслуги», як Борис Колесников, чи обмежиться моральною сатисфакцією?».

Наразі, повідомляє Головне управління МВС у Донецькій області, проводиться перевірка за матеріалами справи. Сам же Артем зняв побої (медики констатували у хлопця численні гематоми, забиття, набряки голови, перелом двох нижніх ребер) і вже написав скаргу на ім’я прокурора Донеччини Володимира Гальцова. Окрім того, Фурманюк має намір звернутися з аналогічними скаргами до Управління внутрішньої безпеки МВС та Служби безпеки України.