Україна на полігоні

Коли школярі після літніх канікул вирушають до школи, у військових навчальний рік саме закінчується. Тому осінь пора польова, чи топак — полігонна. По всій країні лунають вибухи та постріли. І це добра новина. Не зважаючи на вкрай низьке фінансування, молоде покоління солдатів та офіцерів бачить бойову зброю не лише в підручниках. Цілий комплекс навчань під назвою «Взаємодія–2010» відбувається цими днями. Хоча деякі види стрільб та вправ проводяться вперше за останні кілька років, обмеження відчутні у всьому, у пальному й боєприпасах відведених для навчань.

«Град» і «Ураган»

Так, уперше за кілька років на полігоні Першої окремої танкової бригади восьмого армійського корпусу Сухопутних військ ЗС України офіцери реактивних дивізіонів бригадних артилерійських груп Першої окремої танкової, а також 30–ї та 72–ї окремих механізованих бригад стріляли з реактивних систем залпового вогню. Пам’ятаєте «катюші» Другої світової? Вони не те що не застаріли, а значно розвинулися. Установка «Град» має 40 стволів, у які заряджають реактивні ракети. Повний залп «Граду» не залишає нічого живого й цілого на відстані 20 кілометрів і на площі у три гектари. Востаннє з цього стріляли у 2008–му: українці — на полігонах, а грузини — по південносетинських сепаратистах.

Офіцери–артилеристи з 27–го реактивного артилерійського полку стріляли з системи «Ураган». «Стволів» менше — шістнадцять, зате ракети більші, дальність стрільби 35 кілометрів. Лише одна ракета «Урагана» покриває п’ять квадратних кілометрів. Кожен офіцер зробив по вісім пострілів. Востаннє з «Ураганів» стріляли п’ять років тому. Офіцери кажуть, що 27–й полк лише недавно закінчили формувати, проте це не єдина причина великої перерви в стрільбах. «Причина всім відома — мале ресурсне забезпечення, проведення заходів бойової підготовки, такі заходи проводять досить рідко», — каже підполковник Сергій Панченко, заступник командира реактивного полку.

До пекла по гриби

Реактивні залпові системи — зброя специфічна. Після того, як жерла наведені на ціль, усі — навідники й водій, тікають від машини в укриття. Ніхто не може підходити ближче як на 50 метрів, можна щонайменше оглухнути. У зоні ураження допустима «похибка» — 600 метрів. «Гради» й «Урагани» призначені для знищення великих скупчень військ противника в другому ешелоні, тобто не тих, що на передовій, а резервів, які готові вступити в бій. «Споряджені відповідно, ці системи створюють пожежу на величезних територіях», — каже полковник Валерій Марцеха, начальник ракетних військ і артилерії 8–го армійського корпусу. І справді, після стрільб на полігоні до місць попадання ракет певний час не можна підходити. Потім спеціальна команда обстежує місце, оглядає воронки, зачищає небезпечні уламки. Часто на місце виїжджає пожежна команда.

«Неможливо стріляти, люди на лінії вогню», — лунає по радіо. Особливість, притаманна, мабуть, усім українським полігонам — грибники–«сталкери», які пробираються на стрільбища попри повідомлення заздалегіть у довколишніх населених пунктах про майбутні стрільби «катюшами». Величезний периметр полігону не обведеш стіною, тому доводиться по кілька разів прочісувати район самої «цілі», аби впевнитися, що там немає любителів збирати гриби під артилерійським обстрілом.

«Говорять» танки

Майже одночасно на цьому ж полігоні танкісти Першої окремої танкової бригади стріляють штатними снарядами з танка «Булат». Як розповів командир танкового з’єднання полковник Андрій Грицьков, на стрільбах попрактикувалися всі 100% бійців танкових підрозділів бригади.

Тим часом на 239–му загальновійськовому полігоні на Дніпропетровщині до стрільб саме підготувалися. Аби бути допущеним до стрільби справжніми бойовими снарядами, бійці танкового та механізованого батальйонів 93–ї окремої механізованої бригади 6–го армійського корпусу мають спочатку скласти теорію, виконати вправи зі стрільби вкладним стволом дрібного калібру, а також норматив №1 — завантаження трьох артилерійських пострілів у бойову машину. Крім того — обов’язкові іспити з техніки безпеки. Лише після цього бійцям дозволяють «серйозну» стрільбу з танка Т–64БВ.

«Стрімкий тризуб»

А на Львівщині, на базі Міжнародного центру миротворчості та безпеки, закінчується польова фаза спільних українсько–американських командно–штабних тактичних навчань із залученням військ «Репід Трайдент — 2010». Останні чотири дні українські та іноземні підрозділи, за легендою навчань, ліквідовують гуманітарну кризу у найвідсталішій провінції Баваркія умовної країни Графенфельс. Економічна криза у Графенфельсі призвела до падіння економіки, зростання рівня безробіття, інфляції, посилення організованої злочинності й голоду. А у провінції Баваркія спалахнув міжетнічний конфлікт між найбільшими національними групами: дорфанами та графенами, а етнічна меншина вейдени — це сепаратистські сили.

У цій «іграшковій» країні військовий контингент миротворців складається з окремого аеромобільного батальйону, інженерно–саперного батальйону й окремої роти РХБ захисту. До контингенту увійшли взводи Збройних сил України, Молдови, США та Польщі, повідомляє прес–служба МО. «Багатонаціональна бригада здійснювала миротворчу операцію у кілька етапів, — розповів співкерівник польової фази навчань підполковник Володимир Красота. — Перший — захоплення аеродрому та його утримання, другий — організація охорони та оборони аеродрому, наступний — розширення зони відповідальності й останній — проведення миротворчої операції в зоні відповідальності». Задіяні у польовій фазі підрозділи блокували терористичні угруповання, відшукували місцезнаходження складів із боєприпасами та зброєю, переправляли біженців у місця, де вони можуть отримати житло, харчування, медичну та гуманітарну допомогу, транспортували гуманітарні вантажі, відбивали напади сепаратистів на важливі об’єкти тощо.

У «Репід Трайдент — 2010» була і своя «хай–тек»–родзинка — секція імітаційного моделювання на чолі з начальником центру імітаційного моделювання Національного університету оборони України полковником Віктором Бобильовим. За допомогою комп’ютерів і спеціального програмного забезпечення тут готували фахівців штабів багатонаціональних батальйонів та відпрацьовували аспекти керування підрозділами під час миротворчих операцій. «Цей об’єднаний імітатор тактичних і теоретичних ситуацій дозволяє конструювати різні структури військ і використовувати їх за призначенням, — пояснює полковник Віктор Бобильов. — У комп’ютерну програму закладають дані щодо структури військ і території, на якій відпрацьовуватимуть питання ведення миротворчої операції з урахуванням загальних вимог бойових статутів і документів, які визначають правила дій військ під час миротворчої операції».

Чауда — «війни» у повітрі

На полігоні «Чауда» в Криму в рамках «Взаємодїї–2010» готуються до стрільб військ протиповітряної оборони. Окремий полк дистанційно керованих апаратів Повітряних сил ЗСУ завершив розгортання техніки та озброєння. «На полігоні створено мішенну повітряну обстановку для того, щоб зенітні ракетні війська могли практично відпрацювати пуски ракет, провести підготовку та тренування бойових обслуг, — повідомив підполковник Ігор Вотінцев, начальник штабу полку. — Для створення умов, наближених до бойових, система державного розпізнавання на літаках застосовуватися не буде, щоб наші колеги могли в повному обсязі відпрацювати поставлені завдання».

А тим часом на кримському аеродромі Бельбек, поблизу Севастополя, українські пілоти–винищувачі вправляються у «повітряних дуелях». Екіпажі частин винищувальної авіації проводять бойові стрільби по повітряних мішенях, відпрацьовують бойове чергування в системі протиповітряної оборони держави. Пілоти–винищувачі здійснять близько сорока пусків керованих ракет «повітря–повітря» по двадцяти повітряних мішенях. Удосконалюватимуть навики стрільби вдень і вночі. Одночасно й обслуги командних пунктів практикуються у наведенні винищувачів на ціль із практичним застосуванням озброєння.

НАДЗВИЧАЙНА ПОДІЯ

Вибух на «Кіровограді»

Минулої п’ятниці під час навчань «Взаємодія — 2010» на кримському полігоні «Опук» на борту середнього десантного корабля «Кіровоград» ВМС України на щитку керування установкою залпового вогню сталося замикання, внаслідок чого несанкціоновано стартували дві реактивні ракети. Вони «поцілили» в палубу «Кіровограда» і вибухнули, зірвавши дві кришки до трюмів, одна кришка перевернулась у повітрі й упала на своє ж місце лиш по діагоналі, а інша впала ребром у десантний відсік, просто на машину, в якій був міномет з боєкомплектом мін, передає «Український мілітарний портал». Детонації мін, на щастя, не відбулося, але почалася пожежа. Гасячи її, постраждали четверо матросів з аварійно–рятувальної партії. Як повідомив начальник військових прокуратур Генпрокуратури України Юрій Війтєв, троє матросів–строковиків отримали легкі тілесні ушкодження, а один військовослужбовець — середньої тяжкості.

На допомогу «Кіровограду» прийшли рятувальний буксир «Кременець» та медичний катер «Сокаль». Потім десантний корабель своїм ходом дістався берега, де висадив техніку. Середньому десантному кораблю «Кіровоград» цьогоріч виповнюється сорок років. Відтак аварію пов’язують саме з тим, що корабель давно вичерпав свій ресурс.