Російська драма — ювіляр «у кубі»

Сьогодні виставою «Кам’яний господар» Російська драма відкриває сезон, який, окрім прем’єрних вистав, обіцяє ще кілька гарних приводів для того, щоб зібрати на банкеті друзів, колег і начальство з найвищих мистецьких i владних кабінетів. Виповнюється 120 років першому стаціонарному театру в Україні, 85 років, як Російська драма отримала статус державного театру і 70 років iз дня присвоєння їй імені Лесі Українки. «Як відзначатимете круглі дати?» — запитую у художнього керівника театру Михайла Рєзніковича. «Працею», — відповідає Михайло Юрійович, який цього року і сам матиме невеличкий приватний ювілей: 15 років на чолі Російської драми. Робота, судячи з планів 2010—2011, у Театрі Лесі Українки передбачається серйозна: на порядку денному — близько десятка нових вистав.

— Наприкінці вересня у нас прем’єра «Занадто одруженого батька» Рея Куні у постановці Ірини Барковської, — розповідає Михайло Рєзнікович. — 5 жовтня, якщо не трапиться нічого екстраординарного, презентуємо «Вишневий сад», де в ролі Фірса — корифей нашого театру Микола Рушковський, який цього року відзначив 85–річчя. 15 жовтня на Новій сцені — прем’єра чехівських оповідань «Тисяча і одна пристрасть, або Дрібниці життя», цей спектакль виник із самостійних робіт наших молодих артистів. 3 грудня плануємо випустити прем’єру «Сто п’ята сторінка про кохання». Репетирували цю виставу достатньо довго. Взагалі переклад прози на мову драматургії — досить серйозна річ. Нею володіють не всі театри, не всі режисери і не всі артисти. Оскільки «Сто п’ята сторінка...» зіткана з багатьох елементів різних історій про кохання, які належать різним епохам, то вона потребувала більш тривалого руху до єдиного цілого. Але я думаю, що 3 грудня ми цей спектакль таки випустимо.

— Зараз, наскільки мені відомо, ви почали також репетирувати ще й «Євпраксію» Павла Загребельного...

— Так, плануємо грати цю виставу на Новій сцені українською мовою. Думаю, випустимо її взимку. До речі, наш театр дав сценічне життя трьом спектаклям за романами Павла Загребельного — «Хто за, хто проти», «Земля скакала мені назустріч», «Межа спокою». Остання вистава пройшла у нас понад сто разів.

— А як щодо більш далекосяжних планів чи ідей?

— Із середини сезону запускаємо в роботу «Міра за міру» Вільяма Шекспіра — цю п’єсу шекспірознавці вважають найдосконалішою серед усіх п’єс драматурга. Також у планах — «Нахлібник» Івана Тургенєва, «Жирна свиня» Лабута, «Квартет» Харвуда...

— Чи вистачить грошей на таку кількість прем’єр?

— Ті вистави, що заявлено, до Нового року вже профінансовано. Для наступних шукатимемо кошти, залучатимемо спонсорів.