«Качка по–пекiнськи» для української економiки,

Китай — країна, дружби з якою шукають усі національні економіки. Наша — не виняток. Для пожвавлення торговельно–економічних стосунків із КНР на початку вересня з державним візитом у Пекін літав Президент Віктор Янукович, із ним два літаки вітчизняних бізнесменів. Чим вдалося зацікавити тамтешніх господарів і які обіцянки привезли в Київ наші державні й бізнесові мужі, «УМ» розповів Ігор Литвин, голова Правління асоціації українсько–китайського співробітництва, Надзвичайний і Повноважний Посол України, Посол у Китаї у 1999—2001 роках.

По небу до Пiднебесної

— Ігорю Антоновичу, ваша Асоціація — не єдина організація, яка співпрацює з китайським бізнесом, яка її мета і в чому полягав ваш інтерес в процесі державного візиту Віктора Януковича в КНР?

— Китай — така країна, яка і дозволяє, і потребує, щоб із нею мали справу багато різних організацій, урядових і неурядових. Серед недержавних організацій є товариство дружби «Укра­їна–Китай», де голова — Григорій Суркіс, а почесний голова — Леонід Кравчук, є ще кілька товариств — Асоціація торговельних та правових зв’язків із Китаєм, Асоціація ділового співробітництва «Київ–Пекін». Наша організація — це неурядова структура, яка об’єднує юридичних осiб України, котрі або зараз мають якісь контакти з КНР, або планують їх мати. Серед членів Асоціації і бізнесові структури, і державні — Національний технічний університет «КПІ», головний авіаперевізник між Україною та КНР — компанія «Аеросвіт», один із найбільших банків України VAB–Банк, найавторитетніша національна юридична компанія — «Василь Кисіль і партнери», дуже потужне фармацевтичне виробництво — холдинг «Лекхім», найстаріша рекламна група в Україні «Десятка». Є структури не тільки київські, а й з усієї України. Головна мета асоціації, яка була заснована як відповідь на ініціативу посольства Китайської Народної республіки в Україні, її торгово–економічної канцелярії — створити механізм, який би дозволяв адаптувати китайські компанії до особливостей економічного простору України і українського ринку. З іншого боку, ми просуваємо інтереси і допомагаємо адаптуватися на китайському ринку українським компаніям.

— Адаптувати китайський бізнес до українських реалій — для більшості іноземних компаній це означає тільки одне: знати, куди занести хабарі.

— Я думаю, що ці знання належать до вищої категорії адаптації. Але є й прості речі. Наприклад, як дістатися з Китаю до України. Можна взяти український рейс, сісти на український літак і прилетіти в Київ, а не через Москву чи Європу. Зараз тричі на тиждень «Аеросвіт» здійснює прямі рейси «Київ—Пекін», а пiд час візиту була підписана угода між «Аеросвітом» і Хайнаньськими авіалініями про розподіл частот. Це означає, що для цих рейсів виділяється вже чотири частоти, а це чотири дні на тиждень, а в перспективі планується сім днів на тиждень. У планах — 2–3–4 частоти на Шанхай, Гонконг, Гуаньчжоу і таке інше. Хайнаньські авіалінії виступають тут солідним, але, певною мірою, пасивним партнером, бо вони не здійснюють рейси своїми літаками, а просто беруть участь у заповненні рейсів пасажирами — продають квитки, забезпечують пасажиропотік.

По–друге, китайські компанії, які приїздять сюди, потребують допомоги кваліфікованих юристів: треба зареєструватися, треба знати, як себе поводити у цьому середовищі, які закони існують і як їх дотримуватися. Іноземна компанія потребує нормального механізму для обігу грошей, тому й потрібні банківські послуги, їм треба просувати на цьому ринку свій бренд, товари, послуги, просувати свої інтереси не тільки серед потенційних покупців, а й у органах влади — для цього у нас є всі відповідні структури, у тому числі й лобістські. Тобто якщо вести нормальний легальний бізнес, по який вони сюди і йдуть, то їм треба кваліфіковані послуги українських партнерів, і ми намагаємося брати собі в партнери підприємства чи організації — лідерів у своєму сегментi ринку.

— Яка була місія вашої асоціації пiд час цього візиту?

— Офіційну програму візиту забезпечували державні люди. Водночас було доручення Міністерства економіки зібрати економічну делегацію, бізнесові структури, які б займалися супроводом Президента в контактах iз діловими колами КНР. Торговельно–промисловій палаті України, УСПП та нашій Асоціації доручили дати пропозиції кандидатур для бізнес–частини візиту. Моя роль полягала в тому, щоб зібрати зацікавлених бізнесменів, а також на доручення Мінекономіки я забезпечував відповідні умови для частини делегації Мінпромполітики: розміщення, трансфери, створення умов, організація двосторонніх зустрічей. Українська делегація мала різні програми — одна частина поїхала по маршруту Пекін—Шанхай, інша — Пекін—Гонконг, третя — Пекін—Гонконг—Шанхай, я був координатором маршруту Пекін—Шанхай—Пекін і забезпечував участь цієї частини делегації в економічному форумі, який відбувся 3 вересня на базі Китайського комітету сприяння міжнародній торгівлі. Це був найбільш представницький форум на моїй пам’яті під час візитів наших офіційних делегацій за кордон. Загальна кiлькість учасників — понад 300 людей, з нашого боку — половина уряду і всі перші особи найпотужніших корпорацій, олігархи.

Митна угода: контрабанда стоп?

— Вiсiм мільярдів доларів — таку цифру очікування китайських кредитів озвучили урядовці, отримали вдвічі менше.

— Якщо рахувати ці 8 млрд., які мій колега і друг, посол України в Китаї Юрій Костенко озвучив у своєму інтерв’ю, то це стосується загального потенціалу, який обговорювався під час візиту. Але з цих 8 умовних мільярдів 4 були зафіксовані як домовленості під час візиту у вигляді кредитів, що надаються під різні програми. Серед них можу відзначити найбільший проект — залізничну лінію, яка б з’єднувала київський аеропорт «Бориспіль» із Києвом через Дарницький вокзал.

— Йдеться про залізничну колію?

— Так це буде залізнична колія довжиною 8 кілометрів, швидкісна, з найсучаснішим обладнанням. Китайських інве­стицій передбачається 1 млрд. доларів — був підписаний відповідний проект. Щодо інших інвестицій, це стосується соціального, медичного забезпечення, в тому числі й машин швидкої допомоги і машин сімейного лікаря.

— Машини — китайські?

— Так, на китайські гроші — китайські машини. Пiд час візиту було підписано 23 угоди. Ми підписали три угоди — дві міжвідомчі про співробітництво, а одна ввійшла в програму економічного форуму — протокол про співробітництво між нашою Асоціацією і китайською державною компанією Genertec International Advertising&Exhibition Co., Ltd, яка займається організацією виставок. Дві інші стосуються співпраці з нашими партнерами: Китайським народним товариством дружби з зарубіжними країнами, яку очолює колишній член політбюро, і Асоціацією випускників вузів колишнього Радянського Союзу і України, співголови якої — колишні міністри, впливові й зараз.

— Китайська економіка розвивається настільки потужно, що її не змогла похитнути і світова криза...

— Ви хочете спитати, чому це відбувається? Пiд час вiзиту на неділю у мене і ще одного члена делегації з Донецька, з науково–виробничого комплексу «Гірничі машини», були призначені переговори в дуже впливовій китайській компанії SANY, яка займається будівельною технікою, в тому числі й прохідницькими комбайнами для шахт. Заступник генерального директора в цей день працював. І в цьому весь секрет. Відкритість для іноземних інвестицій, сприятливі умови, жорсткий контроль над інвестиціями, правильний вибір сфер, куди вкладають ці інвестиції, організація праці і узагалі готовність до реформ — це є запорукою того, що вони вистояли і в кризу.

— А тоталітарна влада сприяє цьому процесу?

— Я б не сказав, що вона тоталітарна. Усі світові приклади перетворення слабо розвинених держав на економічних гігантів свідчать про те, що правильна інтерпретація слова «демократія» передбачає контроль і облік, і тоді це дає конкретний результат.

— Дешеві китайські товари — це кара Божа і для нашої легкої промисловості, і для світової. Урядовці про це не подумали пiд час китайської поїздки?

— Розмова в цьому напрямi йшла дуже вірним шляхом і завершилася вона угодою про співробітництво між двома митними службами, що допоможе систематизувати і впорядкувати потоки продукції, в тому числі й легкої промисловості, які рухаються між кордонами України і Китаю. Це означає, що контрабанди буде менше, треба виробляти своє, щоб виробляти своє — китайцям пропонується розміщувати відповідне виробництво на території України, їм пропонують готові об’єкти і підприємства, які їх можуть зацікавити. Отаке вирішення проблеми.

Чи «свiтять» Києву чайнатауни?

— Що найбільше дивує китайських бізнесменів в українських реаліях?

— Перша складність — незнання реалій, законів, правил, регуляторних моментів, які при занятті бізнесом в Україні підприємці повинні знати. По–друге, вони стикаються з тим, що треба узгоджувати багато різних речей з місцевою владою, а це також процес повільний і не дуже впорядкований. І головне — зовсім не ментальна різниця, як багато хто думає, — для них : як ми будемо повертати наші інвестиції? Тому що досі немає виробленої звички заводити сюди гроші і потім із прибутком їх виводити — для цього потрібен відповідний механізм, він дiє тоді, коли на українському фінансовому ринку працюють китайські банки, а їх немає. Жодного. До речі, в цьому відношенні візит дав певний прорив — було підписано кілька угод за участю Укрексімбанку і Ексімбанку Китаю, які впорядковують деякі сфери. Але ситуація покращиться тоді, коли китайські банки відкриють представництва в Україні. Можемо ще сказати, що в Україні відсутня інфраструктура, яка б робила перебування китайців у нас комфортним і звичним, щоб вони почувалися, як удома.

— Немає чайнатаунів?

— І це також. Наприклад, у нас немає жодного китайського готелю.

— А це щось специфічне, відмінне від некитайських готелів?

— Маються на увазі ті стандарти, які вже є у Китаї — в Пекіні, Шанхаї, а це стандарти світового рівня.

— А «Прем’єр–палац», «Інтерконтиненталь», «Хаятт» не відповідають цим стандартам?

— Стандартний номер у «Хаятті» в Пекіні коштує до 150 доларів, а в Києві — понад 300 євро. Якщо китайці зайдуть сюди зі своїми капіталами, побудують готелі й поставлять свій менеджмент — ціни впадуть. Якщо китайці набудують китайських ресторанів, своїх спа–салонів, місць, де можна зробити масаж, голковколювання — те, до чого вони всі звикли, вони, звичайно, будуть частими гостями. Ще одна цікава сфера співробітництва — туризм. Я жодного китайського туриста в Києві та в Україні загалом не бачив. Чому? Тому що не існує урядової домовленості про співробітництво в галузі туризму, жодної китайської туристичної компанії тут немає. Деякі українські компанії організовують тури в Китай, в Україну жодна з них турів не організовує — ні китайська, ні українська. Уявіть собі, як підніметься туристичний бізнес, якщо сюди будуть спрямовані потоки китайських туристів.

— Ви поїхали з Китаю в 2001 році, як змінився Китай із того часу?

— Я помічаю зміни кожен раз, як приїжджаю до Китаю: якщо ти навіть рік не був — ти приїжджаєш у новий Китай. Навіть коли не брати таку епохальну для Китаю подію, як Олімпіада, коли було побудовано абсолютно все потрібне для спортивного свята, а це означає величезні готелі, стадіони, аеропорти. У 1995 році я був причетний до організації візиту Леоніда Кучми до Китаю. Спершу я прилетів у старенький аеропорт, дорога від нього до Пекіна була дуже непрезентабельною. Через пару місяців уже був новий аеропорт, до Олімпіади вони побудували ще один — втричі більший за той, який вважався новим, побудували аеропорт у Шанхаї, плюс інші інфраструктурні об’єкти , наприклад чотириповерхові дорожні розв’язки. Це треба бачити на власні очі.

— Принаймні у Гонконг тепер українці зможуть літати без візи, хоча й не безперешкодно, чи не так?

— Абсолютно безперешкодно — за наявностi китайської візи, яку можна отримати на звичних підставах у Посольстві КНР у Києві або в Генконсульстві КНР в Одесі.