Із Китаю — з биком і $4 мільярдами

«МЗС Росії висловило стурбованість у зв’язку з виступом Віктора Януковича в Пекіні, в якому Президент України заявив про бажання встановити ДОБРОСУСІДСЬКІ відносини з Китаєм». Це всього лише анекдот, хоча така заява з вуст нашого Віктора Федоровича навряд чи когось здивувала б. Хоча в такому разі російському зовнішньополітичному відомству навряд чи варто було б хвилюватися. Як, утім, і радіти з того, що В.Я. має на увазі приєднання України до нинішнього великого сусіда КНР — геополітичні казуси Януковича з «обмовками по Фрейду» зазвичай не пов’язані.

Анекдоти — анекдотами, а пафосні епітети, якими супроводжувала перший за дев’ять років візит Президента України до Китайської Народної Республіки провладна українська і китайська (там вона завжди провладна) преса, мимоволі викликають повагу до здобутків нинішнього господаря Банкової на «дуже східному» напрямку. Тут вам і «епохальний», і «проривний», і «історичний» — здається, Піднебесну ми полонили раз і назавжди. Справді, сума укладених за ці чотири дні контрактів, яку озвучують на Банковій, вражає — 4 мільярди доларів. І йдеться зовсім не про ввезення на наш ринок китайського ширвжитку, яким і без того завалені всі крамниці та базари, а про серйозні інвестиції в українську економіку. Та чи втіляться ці домовленості в реальність — покаже час. Надто вже часто закордонні візити наших керманичів супроводжують піднесені реляції, про які через рік–два навіть їхні автори воліють не згадувати — надто вже багато вони породжують очікувань і надто мало — конкретних результатів.

На трьох літаках і без «першої леді»

Чотириденний вояж до КНР, у який, всупереч державному статусу візиту (що передбачає участь у ньому дружини (чоловіка) глави держави, за умови її наявності), Янукович не взяв свою «першу леді», відбувся на запрошення китайського лідера Ху Цзіньтао. І справді виявився плідним. Віктор із Ху підписали спільну заяву щодо підвищення рівня українсько–китайських відносин і узгодили основні напрями цієї співпраці — так звану «дорожню карту». А серед 13 угод, затверджених «автографами» представників української делегації, окрім домовленості про співпрацю в космічній, агропромисловій (зокрема, за інформацією агенції «Інтерфакс», ішлося про постачання нам китайської гречки), енергетичній галузях, є й мільярдна домовленість про будівництво китайськими компаніями залізниці від аеропорту «Бориспіль» до Києва. Що є дуже важливим моментом з огляду на наближення Євро–2012.

У складі української делегації, яка заледве вмістилася на трьох літаках, окрім Президента, голови його адміністрації Сергія Льовочкіна та незамінної Ганни Герман (у даному випадку — заступниці голови АП), були міністри закордонних справ Костянтин Грищенко, палива та енергетики — Юрій Бойко, оборони — Михайло Єжель, промислової політики — Дмитро Колесников, культури і туризму — Михайло Кулиняк, економіки — Василь Цушко, вуглепрому — Юрій Ященко, голова Нацбанку Володимир Стельмах, очільник Союзу промисловців і підприємців Анатолій Кінах та понад 80 представників українських ділових кіл і керівників провідних вітчизняних підприємств. Представництво уряду очолював перший віце–прем’єр–міністр Андрій Клюєв. Главу Кабміну Миколу Азарова цього разу залишили вдома на господарстві, але незабаром до Піднебесної імперії навідається й він — закріплювати домовленості, досягнуті під час візиту Януковича.

Дружба «червоних» із «блакитними»

У Пекіні нинішній Україні — проросійській і значно більш наближеній до ідеалів зразка «Сталін і Мао слушают нас», ніж «помаранчевий» Київ часів Ющенка — вочевидь симпатизують. Настільки, що уряд КНР виділив українській стороні «грант» — безкоштовну допомогу.

«Я глибоко переконаний, що ваш нинішній візит слугуватиме сильним поштовхом до подальшого посилення взаєморозуміння і виведе наші відносини дружби і співпраці на вищі рівні», — заявив під час зустрічі з українським гарантом Ху Цзіньтао, запевнивши, що «високо цінує години спілкування» з Януковичем. В. Я., у свою чергу, наголосив, що Україна «багато років із великою зацікавленістю і доброзичливістю дивиться, як Китай розвиває сучасну і сильну країну». Іще більше закріпило цю симпатію запевнення української делегації у беззаперечній підтримці цілісності Китаю, що означає: жодних контактів із «сепаратистським», з точки зору Пекіна, Тайванем.

Взаємини на державному та економічному рівні спиратимуться на політичну дружбу. Незважаючи на те, що до Китаю Віктор Янукович прихопив із собою поки що партнера по коаліції, лідера Комуністичної партії України Петра Симоненка, «червоні» колеги Петра Миколайовича із Піднебесної імперії вирішили підписати угоду про співпрацю з… Партією регіонів. Китайським комуністам, як єдиній партії у країні, хоч розірвися, а позиції наших «блакитних» усе–таки міцніші за ненадійне становище КПУ. Окрім того, на Сході завжди поважали владу, от і вибрали у партнери сильнішого. Тим паче, що Янукович, схоже, й забув, що як Президент уже не очолює «Регіони», а лише «почесно головує». Принаймні майбутній угоді про співпрацю з Компартією КНР тішився, як «справжній» голова ПР.

До Гонконгу — без віз

Серед інших східних здобутків В.Я. — домовленість про запрова­дження з листопада цього року безвізового режиму із Гонконгом. У «капіталістичний» регіон Китаю Янукович вирушив після Пекіна. Там до розважальної програми візиту, в яку, зокрема, входила прогулянка по Великій китайській стіні, додалося відвідання сьомої за значимістю у світі фондової біржі. Розважальним воно стало передусім завдяки приємній частині відвідин — подарункам. Президентові України вручили брокерський жилет зі «щасливим» номером 1268 та скляну статуетку бика, який є символом біржі й символізує економічне зростання.

Окрім того, в Гонконгу Янукович ознайомився з роботою та економічними можливостями місцевого морського порту. Там Президент спустив на воду вінок та разом з українською делегацією вшанував хвилиною мовчання пам’ять моряків, загиблих під час аварії судна «Нафтогаз–67».

Перед поверненням до України Янукович і Ко заїхали в Шанхай, де відбувається всесвітня виставка «Експо–2010», що проходить раз на п’ять років. Там Президент оглянув експозицію українського павільйону, який його відверто розчарував. Воно й не дивно, адже вже другу п’ятирічку поспіль (минулу «Експо» у 2005 році в японській Нагоїй відвідував Віктор Ющенко) українська «хата» на знаменитій виставці може похвалитися хіба що борщем. Вишиванки й трипільські горщики — це, звісно, добре, але вони навряд чи продемонструють світові потенціал України як космічної, металургійної і взагалі сучасної держави. Насупивши брови, Янукович запевнив китайців, що «Україна — це набагато більше, ніж цей павільйон». А політичні оглядачі тепер гадають, у що насамперед виллється ця заява: нарешті нормальне фінансування й організацію нашого павільйону до «Експо–2015» чи чергову справу проти міністрів уряду Тимошенко, які не за призначенням «освоїли» виділені на представництво України в Шанхаї кошти.