«Замаринований» у СІЗО

      Минулого тижня в «американці» — внутрішній в'язниці КДБ — опинився Михайло Маринич, одна з центральних фігур сьогоднішньої «інтелектуальної» опозиції, людина, що заявила слідом за Андрієм Климовим про своє тверде рішення балотуватися на майбутніх президентських виборах.

      Михайла Маринича можна назвати опозиціонером-одиночкою. Вражає його «офіційний» послужний список — голова столичного міськвиконкому, міністр зовнішньоекономічних зв'язків, Надзвичайний і Повноважний посол Білорусі в низці європейських держав. Шлях в опозицію він  проробив приблизно такий самий, як і білоруський екс-прем'єр Михайло Чигирь і найближчий прихильник Лукашенка, а нині — один з офіційних лідерів опозиції Анатолій Лебедько: від щирої віри в «молодого», нехай і неоковирного, але чесного і справедливого президента Лукашенка до відторгнення авторитарного режиму «бацьки». Треба сказати, від Лукашенка Маринич пішов без скандалу, напередодні минулих президентських виборів. Маринич певний час декларував себе як незалежного політика, близького до кіл Об'єднаної Громадянської партії і парламентської фракції «Республіка». Останнім часом активно зайнявся створенням громадської організації «За гідне життя», причому очевидно було, що Маринич формує не просто громадську організацію, а армію людей, покликаних працювати в передвиборчій кампанії.

      Версія про «російські гроші» Маринича сьогодні особливо полюбилася пропрезидентським ЗМІ, і той факт, що при обшуку в екс-посла було вилучено 90 тисяч доларів, позичені йому якимось знайомим із Росії, сьогодні подається як підтвердження російського втручання у внутрішні справи Білорусі. Пан Михайло перед слідством не приховує, що позичав гроші на майбутню передвиборчу кампанію.

      Йому пред'явлено обвинувачення за двома статтями. Перше — за статтею КК РБ 377 ч.2 — підозра в розкраданні офіційних документів надзвичайної важливості, використання яких може заподіяти істотної шкоди державі. Друге, за статтею 295 ч.2, — незаконне збереження вогнепальної зброї (при обшуку в Маринича знайшли два «стволи». Син Михайла Маринича — Ігор — днями на прес-конференції заявив, що обидва пістолети батькові підкинули. Син готовий наполягати і заявляти про це на кожному розі, навіть під загрозою опинитися в одній камері разом iз батьком. Треба сказати, що всі, хто хоч трохи знають Маринича-старшого, погоджуються з абсурдністю версії про пістолети, адже, як образно помітив Ігор Маринич, «батько — навіть не мисливець, зброя йому огидна».

      Щодо виявлених на дачі Маринича «покладів» секретних документів, то прес-служба КДБ відмовилася підтвердити пресі, що вони справді мають «гриф», а також повідомити, якого характеру ці документи.

      Депутати парламентської фракції «Республіка» направили  лист-протест голові КДБ Леонідові Єріну, в якому переконують, що арешт ще одного відомого політика в той час, коли ПАРЄ готова розглядати питання про виключення Білорусі з Ради Європи, — державне самогубство. Більше того, депутати «Республіки» Сергій Скребець, Володимир Парфенович і Валерій Фролов (теж, нагадаємо, один з імовірних  кандидатів майбутньої президентської гонки) провели акцію протесту біля стін КДБ, ставши з плакатом «Волю Мариничу!» і категорично заборонивши іншим  людям до неї приєднатися. Вони заявили, що влада, грубо кажучи, озвіріла вкрай, тому після «Чорнобильського Шляху» вони мають право очікувати нових вуличних затримок, самі ж, вийшовши пікетувати КДБ, розраховують на свою депутатську недоторканність.

      Зрозуміло, що відтепер для Маринича участь у передвиборчій кампанії лопнула, як мильна булька. Адже, навіть якщо кілька днів потому сам Лукашенко прийде зустрічати його під в'язницею з вибаченнями і букетиком фіалок, це вже не врятує репутацію Маринича-кандидата, що відтепер потрапив у довірливого білоруського обивателя в «чорний список» шахраїв.