Яку незалежність має Україна?

Ми маємо всі атрибути незалежної держави: Прапор, Гімн і Герб, ми розраховуємося своєю валютою, обираємо собі владу, наші хлопці служать в українському війську, а податківці збирають гроші у синьо–жовту скриньку... І нехай ця влада не зовсім проукраїнська, нехай українські хлопці цураються служби у війську, а податківці часто кладуть гривню не в казну, а в кишеню — ці речі все–таки є свідченням нашої незалежності.

Натомість, якщо вживати слово «незалежність» у ширшому значенні, то хочеться поставити запитання: чи багато в України свободи, якщо не рахувати вже згаданих номінальних атрибутів?

Почнемо з економічної незалежності. У свої 19 років Україна не може похвалитися фінансовою самостійністю. Днями було повідомлено, що Україна — один із найбільших боржників Міжнародного валютного фонду. За розміром кредиту Україна поступається лише південній сусідці — Румунії. Наслідки економічної кризи, яку довго не помічав український уряд (пригадайте, як Тимошенко заявляла, що криза мине нашу державу боком), виявилися болючими для економіки. На роки. А економічна залежність, ясна річ, породжує й політичну.

Не лише економічні інтереси, а й політичні цінності штовхнули українську владу на пролонгацію угод щодо базування Чорноморського флоту РФ у Криму. Камінець у нашому чоботі мулятиме до 2042 року. Офіційний Київ (чи промисловий Донбас?) хотів дешевший газ і прагнув вислужитися перед Москвою. Підписання та ратифікація Харківських угод стали апогеєм співпраці між Україною та Росією. Влада не лише здає Крим, а й намагається переписати історію на московський лад і поволі прокладає стежки для русифікації. За останні півроку наша держава міцно обв’язалася з «братньою» країною — і це посилює проблему політичної незалежності.

Росія — держава, яка найменш зацікавлена у справді незалежній Україні. Жодна інша країна не намагається так підкорити собі нашу державу, як РФ. Це аксіома. Відповідно, коритися політиці Кремля — означає ставати більш залежним. Хто має сумніви, нехай подивиться на приклад Білорусі. «Братні народи» дожилися до того, що Олександр Лукашенко перекриває транзит російського палива, а з Останкінської вежі транслюється компромат на Бацьку...

Шкода, але напередодні Дня Незалежності російський політик Геннадій Зюганов на території нашої ж держави дозволяє собі вголос помріяти про відновлення якоїсь подоби Радянського Союзу. «Якщо ми складаємо — ми конкуренти, ми в змозі мати колосальний потенціал і бути суб’єктами світової історії», — заявив Зюганов. І, якщо чесно, деякі акценти у словах комуніста все–таки потішили: це визнання того, що Росії без України — нікуди. Вона не стане суб’єктом світової історії без плеча нашої держави.

Але чого нам дивуватися Зюганову, якщо навіть деякі українські політики розглядають ідею союзу Росії, України та Білорусі? Колишній віце–прем’єр–міністр Володимир Семиноженко назвав ідею союзу «вартою уваги». Віктор Янукович, хоч і засудив заяву Семиноженка, теж відзначився цікавою фразою: «Слід пам’ятати, що у складі Радянського Союзу, хай і в умовах обмеженого суверенітету, Україна заклала основи економічної і культурної потуги, без якої майбутня Незалежність була б неможливою». Віктор Федорович висловив цю думку під час 20–ї річниці проголошення Декларації про державний суверенітет. Склалося враження, що Янукович (у 1991 році — гендиректор «Донбастрансремонту») навіть сумує за тими часами...

Але, попри все, це свято.

«Я живу в Україні, ідентифікую себе як українка — і дуже цим пишаюсь, — розповіла мені днями львів’янка Наталія Поврозняк, якій на момент здобуття Незалежності виповнилося чотири роки. — Я не пам’ятаю життя за Союзу, бо тоді була ще маленькою. Я щаслива, що моя країна незалежна. Я можу вільно говорити рідною мовою і дотримуватись традицій. В Україні більше, ніж деінде, я відчуваю впевненість у тому, що роблю, відчуваю впевненість у майбутньому».

Є ще один атрибут незалежності, сильніший за будь–які інші. Це свободолюбива нація. Зараз, у часи, коли Україна переживає й економічну, й політичну скруту, коли при владі нема патріотів, — важливо не розчаруватися в самій Незалежності. Найкращий подарунок Україні на день народження — вірити в неї.