Українські альпіністи Олександр Ващенко й Олексій Никоненко «застрягли» без зв’язку в ущелині Девлохан на Памірі на висоті 4600 метрів. Як учора повідомляла «УМ», 31 липня їхній товариш та інструктор — майстер спорту Олег Монсар — зірвався з перевалу Південний Девлохан. Із ним упали супутниковий телефон і дві мотузки. Група кинулася на пошуки керівника, але марно. Коли в альпіністів вичерпалися запаси продуктів, вони були змушені залишити пошуки і почали спуск униз, аби врятуватися самим. «До альпіністського табору сім днів пішки, самостійно спуститися вони не могли. У них закінчилися продукти, пальне, немає необхідного спорядження — тільки намети і спальник, — розповіла «УМ» донька Олега Монсара, майстер спорту з гірського туризму Любов Монсар. — Ситуація критична, їм терміново необхідна допомога!». Окрім того, відомо, що альпініст Олександр Ващенко перебуває у важкому стані через висоту та виснаження.
Альпіністам вдалося сповістити про скрутне становище завдяки щасливій випадковості: 7 серпня біля злиття річок Кіргізоб і Гарм вони зустріли колег із супутниковим телефоном. Залишити телефон ця група не могла, але зв’язалася з Міжнародним альпіністським табором і вказала точне місцезнаходження постраждалих альпіністів. Українцям видали інструкцію — очікувати вертоліт. П’ять днів і ночей чоловіки високо в горах боролися за життя й чекали на порятунок. Утім марно.
Спершу влада Таджикистану повідомляла, що єдиний на всю країну транспорт, здатний провести рятувальну операцію, є тільки в Міністерства оборони, але він зайнятий. Згодом з’ясувалося, що існує і другий гелікоптер, який мав вилетіти на порятунок людей вчора зранку. І знову проблема: транспорт ремонтували. Як учора в обід повідомив «УМ» керівник Департаменту розвитку туризму МЗС Таджикистану Довлар Хабібров, «всі вже готові до вильоту»: «Сьогодні о 15:00 за нашим часом заплановано виліт гелікоптера, рятувальна команда готова».
Рідні ж скаржаться, що операцію можна було провести значно раніше. «Нам уже кілька днів обіцяють, що вертоліт осьось вилетить, а люди там помирають! Ми втрачаємо дорогоцінний час! — каже в розпачі Любов Монсар. — Зараз можна проводити рятувальні роботи, в горах хороша погода! Невже життя громадян України нічого не значить для країни?».