У гостях у «Чернівівцях»

Підготовка до ювілею Чернівецької області тривала довго, але очільники краю підкреслювали, що відбуватиметься все скромно. Так і вийшло, хоча напередодні візиту Прем’єр–міністра Миколи Азарова без ложки дьогтю не обійшлося. Спочатку планувався приїзд Президента, тож усі вулиці та деякі дороги прикрашали банери «Буковинці вітають Віктора Януковича». Утім глава держави на святкування так і не приїхав. Окрім того, поспішаючи встановити нові дорожні вказівники, хтось так перестарався, що чернівчани зі здивуванням дізналися, що живуть у місті, яке має назву «Chernivivtsі», тобто «Чернівівці». Власне, колись така версія назви міста була, а деякі історики основу походження Чернівців поєднували саме з чорними вівцями. Наразі ж ситуація з вказівником виглядала, як чиясь помилка та неуважність. Вказівники встановили, але обіцяли зняти.

Планували і велику подію — відкриття другої черги об’їзної дороги, чого давно чекали у місті, де вантажний транспорт, який їздить центром, добряче псує і дорогу, і повітря. Шаленими темпами дорогу добудували, але відкрити не встигли. Сам Микола Азаров пояснив затримку спекою. Не менше ретельно, ніж місцева влада, готувався до зустрічі з очільником уряду і Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, споруду якого збираються занести до Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО (для цього підготовлені необхідні матеріали. — Авт.). На старовинній будівлі неймовірної краси почали встановлювати кондиціонери, щоб не було спекотно в Мармуровій залі під час урочистостей. Також проклали нове дорожнє покриття, заасфальтувавши всі каналізаційні люки.

Сам Микола Азаров був у доброму гуморі, тож попередив присутніх, що наслідуватиме Брежнєва, читаючи текст привітання з листка. Там, зокрема, було написано таке: «Створенням Чернівецької області та її входженням до складу Української РСР завершилось формування території сучасної України. І такою вона залишиться навіки». Утім, як відомо, регіон був створений 7 серпня 1940–го після анексії 30 червня 1940 року Радянським Союзом Бассарабії і Північної Буковини. Щоправда, забули пояснити Азарову його радники, що вже через кілька років, 1 січня 1946 року, до складу України увійшли ще й Закарпатська область УРСР, а 19 лютого 1954 року — Кримська область.

Без конфузів пройшов хіба що святковий концерт у літньому театрі за участю Іво Бобула, Яна Табачника, Павла Дворського та інших відомих буковинців.