П’ять хвилин

«Здається, нас послали...»

За версією «Ю.С.Аероспейс», ситуація була б анекдотична, якби не була така обурлива. Кур’єр із заявкою на тендер «Антонов»—«Ю.С.Аероспейс» прийшов на американську військово–повітряну базу «Райт–Петтерсон» 9 липня 2010 року, в останній день прийому пропозицій. «Дедлайн» був о 14:00. За інформацією «Ю.С.Аероспейс», кур’єр прийшов о 13:30, проте його спочатку не пропустили на базу, а потім відправили в неправильному напрямку. Півгодини минуло, і коли нарешті кур’єр знайшов потрібний кабінет, на заявці поставили час 14:05, що за американськими законами автоматично виключає її з конкурсу. У ньому залишаються тільки «свої» — Американський концерн «Боїнг» та європейський ЕАДС. Переможця оголосять цієї осені, передає видання «Дефенс Ньюз».

Чому заявку так пізно принесли? «Антонов» та «Ю.С.Аероспейс» із самого початку просили Пентагон продовжити термін подачі заявок, але отримали відмову. Тому з трьох можливих варіантів повітряного заправника на базі літаків сімейства «Ан» технічно підготувати документацію для тендера встигли лише на один — Aн–112–KC. Чи то пак — не встигли... Тим часом концерн ЕАДС зі своїм «Аеробусом» свого часу отримав на своє прохання 60–денну «фору».

А караван іде

«Ю.С.Аероспейс» апелює до того, що з 13:30 9 липня, відколи кур’єр з пакетом документів прийшов на авіабазу, вони вже перебували у фактичному розпорядженні ВПС США. У компанії звинуватили американських військових в упередженості проти «Антонова». «Певні посадовці ВПС могли спеціально затримати нашого посланця, аби створити формальний привід для відмови, бо вони мають політичні упередження проти нашого східноєвропейського постачальника («Антонова». — Авт.), порушуючи таким чином вимогу чесного і рівноправного змагання, відкритого для всіх кваліфікованих учасників», — заявили в «Ю.С.Аероспейс».

Однак американські воєначальники демонструють поблажливість, як до людини, яка програла бій і далі махає кулаками. «Я вам точно можу сказати, що укладення цього контракту заплановане на цю осінь», — заявив речник Мін­оборони США Джеф Морелл. Начальник штабу ВПС США, генерал Нортон Шварц сказав: «Я був би дуже здивований, якби укладення контракту на 179 літаків за 35 мільярдів доларів відклали далі як до середини листопада. Коли ми кажемо, що робимо щось — ми це робимо».

Учитися на помилках

На відміну від «Ю.С. Аероспейс», яку, вочевидь, чекає ще судова тяганина, на «Антонові» до того, що сталося, ставляться по–філософському. «Ми не будемо воювати з державною машиною за контракт, нехай навіть такий вигідний. Коли «Ю.С. Аероспейс» запрошувала нас узяти в ньому участь, то вважала, що в нас будуть непогані шанси. Життя внесло свої корективи. Трагедії з цього ми не робимо, — сказав у коментарі газеті «Сегодня» генеральний конструктор «Антонова» Дмитро Ківа. — Уявіть, щоб у тендері на військову техніку якоїсь потужної дер­жави, особливо такої як США, брала участь інша країна. Я цього не уявляю. Але нас запросили і ми погодилися. А яке буде рішення за скаргою «Аероспейс» на Пентагон — залежить від американського суду».

Директор військових програм Центру Розумкова Микола Сунгуровський вважає, що ця невдача має стати серйозним уроком для менеджерів українського авіабудування. «Ні для кого не таємниця, що на американському ринку існує лобізм, туди навіть західноєвропейським компаніям дуже важко пробитися. Тому в Україні мусять розуміти, що на ці ринки треба пробиватися «ліктями», — сказав у коментарі «УМ» пан Сунгуровський. — Керівникам компаній треба бути проникливішими, готуватися ретельніше, передбачати підводні камені, які можуть виникнути». На думку експерта, історія про «п’ять хвилин», це лише вершина айсберга, а причина відмови може бути інша. «Я думаю, що там має бути щось іще. Американці не працюють так грубо, а коли таке стається, то це супроводжується потім судовими позовами і тяганиною, — вважає пан Сунгуровський. — Може бути, що заявка не відповідала певним вимогам, якихось умов не було дотримано. А історія про кур’єра зараз виглядає так, ніби виправдання, «чому мене не допустили до тендера».