Так чи був сифіліс?

      На прийом до шкірвенеролога приходять з острахом: а раптом лікар щось знайде? А виходять — або розправивши плечі та скинувши вагар провини, яка невідь-звідки береться перед візитом до фахівця із «сороміцьких» хвороб, або ж «убиті» поставленим діагнозом. В обох випадках, як правило, ні з ким не діляться про результати відвідин. Історія ж конфлікту пацієнтки з лікарем-дерматологом Васильківської районної лікарні випадає зі звичного ряду. Лікар поставив дівчині діагноз «сифіліс», проте та невдовзі засумнівалася у сумлінності фахівця, а згодом подала скаргу у Васильківську міжрайонну прокуратуру, аби довести, що їй навмисне поставили неправильний діагноз, щоб видурити якомога більше грошей. Таким чином інтимна справа стала надбанням громадськості не лише чималого райцентру під Києвом, а й усієї Київської області.

Анонімність — підстава для шахрайства?

      Ганні 22 роки, але важко собі уявити, яку хвилю громадського осуду доводиться терпіти цій молодій жінці. Про її історію теревенить весь Васильків: одні впевнені, що дівчина таки хвора, інші засуджують за скандал, що вона підняла навколо районної лікарні. А почалося все з того, що в грудні 2002 року вона прийшла на прийом у кабінет до дерматолога з простою скаргою: турбували червоний висип і пухирі, від яких свербіло все тіло. Дівчина підозрювала, що так поділяло вино, яке вони напередодні пили з подругами). Отож найгірше, чого очікувала, так це псоріазу. Власне, до дерматолога вона прийшла, щоб їй виписали якусь мазь. Кров на аналіз у районному дерматовенерологічному диспансері здавала без особливих хвилювань, їй дали зрозуміти, що це проста осторога. Відтак страшний висновок лікаря став повною несподіванкою. «У вас прогресивний сифіліс», — приголомшив Ганну Анатолій Кобець, який був на прийомі, і продемонстрував відповідні результати аналізів.

      Повертаючись додому, Ганна майже вірила, що тяжко хвора. «Він мене просто «убив» тим сифілісом: тицьнув носом у цей аналіз — «РМП три-плюс», і ввів у шоковий стан. Я аж потім збагнула, що він, мабуть, напрактикувався, як людей з ніг збивати», — розказує дівчина. Ошелешена, вона підписала всі папери, які їй підсунув дерматолог — підписку про обов'язкове лікування та підписку про невиїзд. «Мене і зараз можуть забрати на примусове лікування, — каже Ганна. — Там же всюди, де треба, стоїть мій підпис, а діагноз досі ніхто не скасував».

      Спочатку лікар був до пацієнтки дуже турботливим — запропонував усе тримати в таємниці і з'являтися на анонімне лікування до нього додому. «Він сказав: я тебе буду зустрічати під рестораном «Зоряний», щоб ніхто не побачив, — продовжує дівчина. — Ще і схему мені намалював, як до нього додому пройти, і виписав рецепт». Проте Аня вирішила не тримати свою біду в секреті, а розказала про неї старшій заміжній сестрі. Прийшовши до Кобця вже вдвох, вони почули, що і решті сім'ї, включаючи малого Ганниного племінника, треба обов'язково перевіритись на цю заразну венеричну хворобу. Тут у дівчат закрався сумнів.

      Порадившись із рідними, Ганна поїхала на альтернативне обстеження у Київський міський шкірвендиспансер, прихопивши з собою рецепт від васильківського дерматолога. «Дівчино, мила, чому ваш лікар виписав такий набір ліків? Ви що, наркоманка в останній стадії ломки?» — зустріли її у столиці, побачивши курс із 48 уколів біциліну (сильний антибіотик), яким рекомендував лікуватися Анатолій Кобець. Зрозуміло, що жодного сифілісу київські медики не виявили, в усіх клініках, а дівчина обходила їх більше десятка, тільки здивовано потискали плечима: мовляв, ну тобі й «фахівець» трапився. Після цього Ганна наважилася звинуватити Анатолія Кобця у шахрайстві.

«Дурна слава» — не кримінал?

      Тим часом Анатолій Кобець дуже чекав дівчину на лікування. За її словами, він навіть почав тероризувати родину телефонними дзвінками: «Де вона, чому не з'являється? Я з міліцією прийду!».  Для бабусі та дідуся, які були не в курсі справи, одкровення дерматолога стали великим стресом: як так, їхню улюблену онуку, красуню і відмінницю, кудись збираються з міліцією забирати! Після одного з таких дзвінків у дідуся прихопило серце — довелося викликати «швидку».

      Без розуміння відреагував на діагноз лікаря і Ганнин хлопець Олег. «Реакція мого коханого була просто божевільною, — пригадує дівчина. — Я його викликала, сказавши: «Треба поговорити». А коли він прийшов, просто виклала перед ним аналізи «РМП три-плюс». Він так і обімлів». Хлопець, упевнений у власному здоров'ї, одразу запідозрив кохану в невірності, і їхні стосунки дуже зіпсувалися.

      Та найгірше стало тоді, коли містом пішов поголос про те, що у Ганни — сифіліс. Зрозуміло, що в її родині всі про проблему мовчали, але якось вона стала надбанням громадськості. «Доньки Кобця, тільки-но мене побачать, починають тицяти пальцями, мовляв, це ж вона, з «трьома плюсами», її тато лікував», — з гіркотою розказує Ганна. У маленьких містечках, як відомо, такі «сенсації» розходяться швидко. На тлі моральних страждань матеріальні витрати васильківчанка не рахує, хоча й каже: «Я стільки грошей залишила по всіх київських клініках, які тільки могла знайти! Після такого потрясіння мені хотілося точно пересвідчитись, що ніякого з венеричних захворювань у мене немає». А коли остаточно пересвідчилася, що діагноз таки хибний, вирішила не спускати справу з рук і пішла до прокуратури з проханням розслідувати дії лікаря Анатолія Кобця.

      Першу скаргу Ганна подала Васильківському міжрайонному прокурору Петру Бояну, проте у відповідь отримала постанову за підписом слідчого Валерія Палія про відмову в порушенні кримінальної справи. Схожі заяви вона писала чотири рази, щоразу з однаковим — нульовим — результатом, після чого почала оскаржувати прокурорську відмову у Васильківському  міському суді. Суддя стала на бік дівчини, проте помічник прокурора Тетяна Дуля подала на рішення суду апеляцію. Описувати процес, як скарги ходили туди-сюди, можна довго, але суть від цього не зміниться: справа дійшла до Апеляційного суду Київської області, а заява-скарга пацієнтки — до Генеральної прокуратури, проте до сьогодні розслідування так і не почалося — правоохоронці й медики «відбулися» перевірками.

       У райпрокуратурі пояснюють, що оскільки Ганна — жива і здорова, притягти Кобця до кримінальної відповідальності неможливо. «Для кваліфікації дій Кобця А. Г. за статтями 140, 145 (неналежне виконання професійних обов'язків та розголошення лікарської таємниці. — Авт.) КК України необхідні тяжкі наслідки... Під тяжкими наслідками розуміються смерть, тілесне ушкодження, психічне захворювання, втрату працездатності, тривалий розлад здоров'я потерпілого, що були спричинені діями лікарів», — аргументує в останній апеляції від 13 січня 2004 року до Київського апеляційного суду старший помічник Васильківського міжрайпрокурора Тетяна Дуля, стверджуючи, що в порушенні кримінальної справи відмовили законно.

      Отже, якщо Ганна жива і здорова — ніякої відповідальності за свої дії лікар не несе. А якщо він і не збирався завдавати їй тяжких ушкоджень, а вирішив просто вдатися до шахрайства? Батько дівчини, який працює у Васильківській міськраді , переконаний, що було саме так.

      Той факт, що лікар намагався нав'язати дівчині чужий діагноз, здається, переконливо довела і комісія з обласного шкірвендиспансеру, яка на прохання васильківської міжрайпрокуратури перевіряла документацію дерматовенерологічного кабінету. У довідці медкомісїі, зокрема, значиться: «Ганна Олексіївна прийшла  на прийом до лікаря-дерматолога Кобця А. Г. зі скаргами на висипання на кінцівках. Їй був встановлений діагноз: розповсюджений псоріаз, прогресивна стадія, зимова форма, рекомендовано анонімне обстеження!? (розділові знаки з оригіналу. — Авт.) 9.12.2002 у Г.О. взято кров на сифіліс (РМП,РВ) реакція мікропреципітації (РМП) у неї (3+) від 9.12.2002 під кодовим номером 508. 11.12.2002 року Г.О. була направлена на консультацію до ОШВД (обласного шкірвендиспансеру. — Авт.) За даними реєстратури ОШВД, хвора на консультацію не з'явилася.

      Згідно з наданою нею документацією, Г.О. обстежена у медичному центрі «Біомед» ... РМП у неї негативна. Г.О.зверталася також до міськшкірвендиспансеру... РМП у неї від 10.12.2002 негативна, діагноз не виставлений».

      Окрім того, ревізори виявили у лікаря другу амбулаторну картку під тим самим кодовим номером 508 за 2001 рік від 23/06, де хворій (певно, іншій, бо Ганна прийшла до Кобця через рік) був встановлений діагноз первинного серопозитивного сифілісу.

      Паралельно існувала й третя картка під №508 без паспортних даних на титульному аркуші, неналежно оформлена, у якій хворій встановлено діагноз — розповсюджений псоріаз, прогресивна стадія — і рекомендовано обстеження на сифіліс. Тут же — квитанція № 508 на 22 гривні із затертою датою видачі. РМП тут також позитивна (3+), і є направлення на дообстеження в обласний шкірвендиспансер.

      Яка з цих карток справді Ганнина, схоже, не з'ясувала навіть компетентна комісія, але й вона рекомендувала дівчині з'їздити на дообстеження в Київський обласний шкірвендиспансер, оскільки встановити діагноз сифілісу у Г.О. в даний час не є можливим, бо ні разу не досліджена кров на РВ». Проте їхати в область дівчина боїться, особливо після такого резонансу: адже немає жодних гарантій, що той лікар, до якого її направляв Кобець, — не його знайомий, який вирішить «прикрити» і вивести з-під удару колегу. Вона переконана, що лікаря мусять покарати, врахувавши результати незалежних дообстежень. Отож  справа просто зависла в повітрі — загрузла в численних апеляціях, якими можна «гратися» безкінечно.

Зайва кофтинка в обмін на справедливість?

      Отож Анатолій Кобець досі працює: приймає і консультує хворих. Лідія Пацало, головний лікар районної лікарні, ніякого криміналу в діях підлеглого не бачить. Хоча, розглянувши це питання, вона заборонила анонімне лікування венеричних хворих, винесла догану Анатолію Григоровичу Кобцю і направила його на курси сифілідологів. Якщо порядок прийняття хворої не було порушено, за що ж винесено догану? «Він порушив лікарську деонтологію (вчення про юридичні, професійні і моральні обов'язки лікаря по відношенню до пацієнта. — Авт.), тобто дезінформував пацієнтку. Йому треба було сказати «я підозрюю у вас сифіліс», а не одразу ставити діагноз. І направити її на додаткове обстеження. Він і направив. Але молода жінка його не пройшла». Головна лікарка каже, що досі не може сказати, є в Ганни сифіліс чи немає, тому що та відмовилась їхати в обласний шкірвендиспансер, установу, якій підпорядкований районний дерматовенерологічний диспансер. Тільки тут, за словами Лідії Пацало, мають право підтвердити діагноз чи зняти підозри з пацієнтки.

      Лідія Прокопівна, мама дівчини, яка працює у районній дитячій поліклініці комірницею, стверджує дещо інше. За її словами, головний лікар сама їй якось сказала: «Ну візьміть від Кобця якусь тисячу гривень і замніть це діло. Що, твоїй Ганні зайва кофтинка завадить?». На що обурена мати не знайшлася нічого іншого, як відповісти: «У моєї Ані кофтинок вистачає». Проте сьогодні Лідія Миколаївна заперечує, що колись казала ці слова. Зате під кінець розмови вона нагадала нам, що «у нас підписаний колективний договір, який говорить про те, що кожен лікар сам несе відповідальність за свої дії». По суті, пояснивши, що позиватись на лікарню — даремна справа.

      Долю Кобця як професійного лікаря має визначити обласна атестаційна комісія, де за направленням головного районного лікаря Лідії Пацало він проходив відповідні курси. У місті про нього, крім усього іншого, кажуть — «тямущий лікар». У розмові з «УМ» Анатолій Григорович заперечив сам факт постановки «ганебного» діагнозу. «Вони — хворі й не з'являються на лікування. Ганна у мене стоїть на обліку із псоріазом. А діагноз «сифіліс» ніхто не ставив», — сказав лікар, коли я попросила викласти його власну версію подій, додавши: «Це вони тероризують мене вже півтора року: вкрали з кабінету аналіз і рецепт, які я виписав іншому хворому». На цьому в розмові довелося ставити крапку, бо лікар відмовився від подальших коментарів, заявивши: «Ви мені Ганну приведіть, тоді я буду і з вами, і з нею балакати».

      Проте Ганну «пересмикує» при самій думці про Васильківську районну лікарню і людей, що там працюють, — після інциденту вона користується послугами винятково київських медиків.