Ми всі помремо?!

Чим ближча дата 23 грудня 2012 року, тим більше люди вигадують варіантів її «апокаліптичного» втілення. Це число вказане в древніх пророцтвах індіанців майя. Тамтешні жерці, які склали календар, що є точнішим за нинішній григоріанський, нібито передбачили, що нинішня епоха в розвитку людства почалася 12 серпня 3114 року до н. е. і завершиться саме 23 грудня 2012–го. Тож, стверджують дотепники — автори анекдотів, Україна таки має готувати своє Євро–2012 (адже футбольний чемпіонат відбудеться в липні), а от росіяни можуть даремно не гарувати задля Олімпіади–2014. Серйозні науковці вказують на те, що у 3114 році до Різдва Христового якихось катаклізмів не траплялося, але фаталістів не спинити. Чого вартий лише голлівудський блокбастер «2012» — за його сюжетом на планеті починається глобальна катастрофа із множинними землетрусами, зсувами земної кори та великий потоп. За іншими версіями, у грудні 2012–го очікується аномальна сонячна активність, «парад планет» тощо.

Тепер у прихильників кінця світу з’явилася нова версія — глобальні кліматичні зміни, які спричинить катастрофа на нафтовій платформі «Глибоководний горизонт» компанії «Брітіш петролеум» у Мексиканській затоці. Мовляв, плями нафти вплинуть не лише на креветок та чайок біля берегів Техасу й Луїзіани, а й спричинять те, що ми всі помремо. І досить скоро.

Найгірший сценарій

Прихильники апокаліптичної версії розвитку подій після вибуху на свердловині «Макондо» за 66 км від узбережжя США наголошують на тому, що ліквідувати витікання нафти в море нібито неможливо. «Я й не уявляв, наскільки глибоко вони забурилися, — пише у своєму блозі російський ЖЖ–юзер teh–nomad. — Безпосередня діра (запобіжний клапан), з якої б’є наф­та, розташована на глибині півтора кілометра. У принципі, це небагато, хоча працювати на таких глибинах уже досить складно. Тиск води — 150 атмосфер. Але точка, з якої йде нафта до запобіжного клапана, міститься на глибині майже 5,5 км! Тиск води на цій глибині — понад 500 атмосфер, тобто 500 кілограмів на квадратний сантиметр. А тиск нафти, що виливається, — майже 8 тонн на сантиметр! Заткнути дірку під таким тиском механічними способами неможливо».

Температура нафти, що викидається, — близько 400 градусів. У нафті розчинений природний газ, метан. Ця високотемпературна суміш дуже плинна. Разом із нафтою та газом із глибини під величезним тиском і на величезній швидкості (200 км/год) викидається пісок. Він діє як абразивний матеріал і сточує поверхню свердловини — розширює її. Чим більше він її розширює, тим більше викидається нафти (і, відповідно, піску), і тим більше розширюється свердловина — це свого роду неконтрольована ланцюгова реакція.

Один куб нафти — близько п’яти бочок — може покрити 1 кв. км океану й зупинити випаровування води на значний час. Головна загроза — саме в обсягах нафти, що покриває Атлантику і зупиняє випаровування води. У Мексиканській затоці дуже сильні течії, тож нафту розносить по всій затоці й жене в Атлантику.

Якщо розглядати найгірший варіант обсягів виливу нафти — 240 тисяч бочок (барелів) щодня, то за один день свердловина «Брітіш петролеум» може зупиняти випаровування води з 50 тис. кв. км. А аварія сталася ще 20 квітня. Радикали говорять про можливе покриття плівкою сотень тисяч квадратних кілометрів океану.

Значна частина нафти ще не піднялася на поверхню (вона висить на певній глибині у вигляді «хмар»), але підніметься. Це означає, що наслідки розливу, особливо кліматичні, триватимуть роками. Деякі екологи–радикали попереджають: можлива зупинка течії Гольфстрім, яка закручується петлею в Центральній Атланції і йде до Європи. Порушення циркуляції «мексиканської» частини Гольфстріму вже наявне, заявляють окремі екологи. У затоці ця течія ніби замкнулася в кільце й виносить в Атлантику менше теплої води, ніж повинна.

Тож загроза виходить із кількох напрямків. Покриття великих площ океану призведе до великих змін у кругообігу води та суттєвих «стрибків» погоди. Нинішню рекордну спеку у США та Європі при бажанні вже можна списати на вплив Мексиканської затоки. Надалі стихія викидатиме ще більші коники: одних ще сильніше смажитиме, інших — морозитиме, всіх разом «пресуватимуть» урагани. Тож американці вже зараз мають шукати криївки десь у Сибіру, а європейці — рити землянки.

Крім того, нині регулярно з’являється інформація про кислотні та інші отруйні дощі в Америці, що пов’язано із намаганням «Брітіш петролеум» побороти розлиту нафту величезними кількостями шкідливих дисперсантів, насамперед забороненого в Європі Corexit–9500. Далі отруйних дощів буде більше. Про креветки на столі скоро можна буде забути, лякають радикали. Рибальству в Атлантиці настане край. А зникнення із біоланцюжка кількох «атлантичних» ланок ударить по всьому світовому балансу флори й фауни. Додайте сюди ще голодні бунти через нестачу харчів.

Кількість метану в деяких місцях повітря затоки підходить до вибухонебезпечної межі. У разі детонації кількох сотень квадратних кілометрів наслідки навіть важко собі уявити, жахаються фаталісти. А якщо й не буде детонації — посилиться парниковий ефект.

Підсумовує найгіршу версію професор Григорій Рискін з університету Норс–Вестерн (Іллінойс, США): мовляв, світ стоїть на порозі незворотного природного каскадного геологічного апокаліпсису, який може призвести до зникнення життя на Землі на багато мільйонів років.

Одним із дієвих способів «затикання дірки» на свердловині «Макондо» дехто називає «лише керований ядерний вибух», який потрібним чином зсуне платформи та перекриє наф­товий «сифон».

А що насправді?

Але, мабуть, сильно нервуватися непотрібно. Адже викладене вище — аж надто радикальна версія розвитку подій. Насправді «Бі–Пі» — хоч і погана, жадібна кампанія, і гіркий досвід її не навчив (британці вже починають бурити нову глибоководну свердловину біля берегів Лівії на глибині 1,7 км), але ж «Брітіш петролеум» встановила вже другу 70–тонну заглушку на аварійну свердловину в Мексиканській затоці. Перша була ненадійною, а ось наступна — нібито подіяла. Витік нафти з свердловини перестали фіксувати минулого четверга. Це відбулося вперше за три місяці, відколи триває справді найбільша екологічна катастрофа в історії США.

Водночас відставний адмірал Берегової охорони США Тед Аллен, який курирує ліквідацію наслідків розливу нафти від імені американського уряду, наголошує: заглушка — тільки тимчасове рішення проблеми, а остаточно перекрити витік можна буде лише після завершення буріння відвідної свердловини. Бурові роботи зараз тривають із перервами на напади урагану «Бонні». У «Бі–Пі» розраховують, що відвідна свердловина перетне отвір аварійної до кінця липня. Після цього до середини серпня свердловину можна буде зацементувати.

Минулої неділі за 3 км від «Макондо» виявили місце нового виливу нафти, але «біпішники» пояснили його «природними» причинами, не пов’язаними з аварійною свердловиною.

Проти «катастрофічної» версії грають і інші величини виливу нафти в море. «Фаталісти» оперують цифрами в сотні тисяч барелів на добу, а «Бі–Пі» сповіщало про 5 тисяч бочок щодня. Таки є різниця.

Оптимісти зазначають: загальна кількість викинутої нафти хоч і дуже велика (4 млн. барелів), найбільша для всіх «нафтових» катастроф, але для об’ємів Світового океану це цілком посильна величина. Мовляв, перетравимо.

З іншого боку, кажуть скептики, чому ми маємо вірити скнарам із «Бі–Пі»?

Популярний американський блог Gawker підловив «Брітіш петролеум» на кількоразових фальсифікаціях репортажних фотографій із ліквідації аварії. Спритники з «Бі–Пі» правили знімки у «Фотошопі»: де треба — домальовували гелікоптери над морем, в іншому місці — розмальовували диспетчерські монітори, які насправді не працювали.

І це ще не все: керівник Американської асоціації професорів Кері Нельсон звинуватив компанію «Бі–Пі» в підкупі провідних учених, аби вони дали «правильні» висновки задля мінімізації виплат «Брітіш петролеум» за численними судовими позовами.

Життя налагоджується

Хай там як, а влада США незабаром планує дозволити рибальство на третині узбережжя Мексиканської затоки (раніше вилов риби був заборонений повністю).

«Я живу в Тампі, на узбережжі Флориди, чудово купаюся в морі й не бачу впливу жодних масних плям, — доповідає «УМ» колишня росіянка Марія Гладченко, котра віднедавна стала громадянкою США. — І про кислотні дощі — теж перебільшення. Подумаєш, кінці листя на пальмах пожовкли. Та вони в нас тут постійно такі!»

А ТИМ ЧАСОМ...

Катастрофа в Мексиканській затоці довела, що навіть такий прибутковий бізнес, як нафтовий, може в один момент опинитися на межі банкрутства. Компанія «Брітіш петролеум» поки що банкрутом себе не оголосила, але, за прогнозами фахівців, витрати концерну на ліквідацію наслідків безконтрольного витоку нафти з «розкоркованої» свердловини можуть перевищити 30 млрд. дол. Станом на вчора тільки безпосередньо на збір нафти, початкові роботи з буріння розвантажувальних свердловин, виплату компенсацій американським прибережним штатам та позасудове врегулювання позовів «Бі–Пі» витратила понад 4 мільярди. Загалом же збитки компанії в другому кварталі цього року сягнули рекордних 17 мільярдів.

Учора штаб–квартира «Брітіш петролеум» офіційно оголосила, що з 1 жовтня виконавчий директор Тоні Хейворд піде у відставку і, ймовірно, увійде до ради директорів компанії. На його місце прийде американець Роберт Дадлі, який до грудня 2008 року очолював спільне російсько–британське підприємство ТНК–«Бі–Пі». Наразі він відповідає за роботи з ліквідації витоку нафти в Мексиканській затоці.

Аби врятуватися від банкрутства й залучити додаткові 20 мільярдів для покриття витрат, «Брітіш петролеум» розпродає свої активи. Зокрема, активів на 7 мільярдів доларів придбає американська «Апач корпорейшен». Окрім того, як повідомляє британська газета «Таймс», компанія серйозно розглядає питання продажу частини або навіть усієї своєї 50–відсоткової частки в ТНК–«Бі–Пі» російському «Газпрому» або «Роснєфті». В самій «Бі–Пі» цю інформацію спростовують, але раніше там спростовували й повідомлення про ймовірну відставку Тоні Хейворда.

КОМЕНТАР З УКРАЇНИ

Геннадій Каратаєв,
заступник директора з наукових питань Морського геофізичного інституту НАН України (Севастополь):

— Можливість проаналізувати наслідки витоку нафти в Мексиканській затоці ми матимемо лише згодом, коли витік нарешті ліквідують (переконаний, що так і буде), а вчені отримають перші результати наукових досліджень. Звісно, навколишньому середовищу завдано серйозної шкоди, проте завдяки високій інтенсивності руху водних мас і потужним течіям в акваторії Мексиканської затоки тамтешня екосистема з часом зможе відновитися, і навіть без особливого втручання людини.

А ось на Чорному морі, яке фактично не має проточних вод, подібна аварія дійсно мала б незворотні наслідки — варто згадати хоча б загибель іспанського танкера «Престиж» чи катастрофу у Керченській протоці. У рамках Чорноморської комісії та за сприяння колег із «Хелкому» (комісії з питань захисту морського середовища Балтики. — Ред.) ми вирішуємо питання щодо створення на Чорному й Азовському морях сучасної системи стеження і попередження, яка б дозволила у стислі терміни і з якомога меншими втратами ліквідувати будь–яку аварію техногенного характеру. Після того, як сталася аварія у Мексиканській затоці, робота в цьому напрямі значно пришвидшилася.