У Донецьку — новий трофей і «мегатрансфер»

Африка з її чемпіонатом світу, звісно, вона і є Африка, але час потроху відривати погляди від «мундіалю» й переорієнтовуватися на наші змагання. Позавчора в Запоріжжі чинний чемпіон країни — донецький «Шахтар» — та володар Кубка — сімферопольська «Таврія» — підбили підсумки минулого футбольного сезону в Україні й дали старт новому. «Гірники», з яких жоден не був представлений на ЧС, вочевидь зголодніли за великою грою і просто розірвали кримчан. 7:1 — схожих оказій у поєдинках такої ваги в нас ще не траплялося.

У прем’єр–лізі незадовго до матчу за Суперкубок змінили зовнішній вигляд трофею. Стару чашу вирішили віддати на довічне зберігання київським динамівцям, які чотири рази тріумфували в матчах такого роду. Тож капітан команди–переможниці Даріо Срна здійняв над головою не 16–кілограмовий, дуже громіздкий, кубок, а широку бляшанку вагою 6 кг. Слід визнати, у спрощеному вигляді приз більше відповідає значенню Суперкубка України.

Не там шукали

Українські вболівальники отримали нагоду провести паралелі між грою світових зірок на полях ПАР та футболістів вітчизняної першості. Автор цих рядків, споглядаючи за діями донецьких бразильців, раз по раз ловив себе на думці: а чи не помилився наставник «пентакампіонів» Дунга у виборі виконавців? Адже те, що виробляли на «Славутич–Арені» «наші» «чарівники м’яча», викликало захоплення та слова вдячності за влаштоване свято футболу.

Звісно, співати дифірамби підопічним Мірчи Луческу на підставі одного матчу зарано. Але факт: чемпіони країни практично повністю (за винятком утікача Ілсіньйо) зберегли свій бойовий склад і розібрали міцненьку «Таврію» на запчастини. На тлі прудких донеччан склалося враження, що у другому таймі сімферопольці бігали по полю із прив’язаними до ніг гирями. Схоже, Сергій Пучков, хвилюючись за виступ своєї команди на євроарені (а «Таврія» дебютує в Лізі Європи наприкінці липня матчами третього відбіркового етапу), перевантажив гравців на міжсезонних зборах. Водночас слід відзначити, що склад володарів Кубка був експериментальним: через травми та дискваліфікації троє гравців «основи» залишилися поза грою, натомість було заявлено кількох новачків.

Пучков перед стартовим свистком львів’янина Андрія Шандора перехрестився, але, слід визнати, навряд чи він вірив у перемогу підопічних над найкращою командою країни. Однак півтори тисячі відданих прихильників «Таврії», які прибули до Запоріжжя двома фан–поїздами, сподівалися на справжній кубковий характер своїх улюбленців. А ті підтверджували надії лише до перерви. Надалі раділа тільки значно більша «торсида» з Донецька.

Спершу Гладкий і Фещук обмінялися голами «на межі офсайду», але до роздягалень команди вирушили за мінімальної переваги донеччан: Жадсон забив зльоту у верхній кут м’яч–красень. А відразу після відпочинку Олександр Гладкий, оформивши «дубль», поклав початок справжньої голевої феєрії. Технічні бразильці, пурхаючи, як метелики, ще чотири рази пошивали в дурні незіграну оборону «Таврії», де не в своїй тарілці почувалися дебютанти Олексій Курилов та Микола Кашевський. Саме через їхні помилки одразу кілька футболістів у «помаранчево–чорних» футболках раз по раз опинялися наодинці з розгубленим Максимом Старцевим, відправляючи шкіряну кулю в порожні ворота. Долучився до такого свята і молодий Тарас Степаненко, якого Мірча Луческу випустив на заміну в другому таймі: трибуни привітали цього півзахисника з особливою теплотою, адже ще донедавна він виступав за запорізький «Металург».

Розминка — для початку

Так Луческу здобув зі своїми підопічними уже дев’ятий трофей за шість років, упритул наблизившись до найзатятіших опонентів із Києва за кількістю завойованих Суперкубків України (чотири проти трьох). До того ж переможці отримали дві третини призового фонду, який цього року склав 100 тисяч доларів. Звісно, «гірники» не залишаться без додаткових премій від свого господаря Ріната Ахметова, який після перемоги світився радістю й залюбки роздавав автографи хлопчакам. Також пан Ахметов поділився інформацією, що найближчим часом «Шахтар» оформить «мегатрансфер світового рівня». Ідеться про універсального футболіста, який може зіграти як у півзахисті, так і в лінії атаки.

А от як довго відновлюватиметься від такого нокауту «Таврія», можна лише здогадуватися. Після семи пропущених м’ячів Сергій Пучков уже не сумував, а посміхався. Він каже, що напередодні відповідальних стартів його вихованці отримали хороший урок.

ТАБЛО

Суперкубок України 2010 р.

«Шахтар» (Донецьк) — «Таврія» (Сімферополь) — 7:1

Голи: Гладкий, 2, 51; Жадсон, 35; Вілліан, 67; Адріано, 78, 85; Рац, 90 — Фещук, 32

«Шахтар»: П’ятов, Хюбшман (Степаненко, 58), Рац, Срна, Чижов, Ракицький, Жадсон (Тейшейра, 69), Вілліан, Фернандіньйо, Коста, Гладкий (Адріано, 70)

«Таврія»: Старцев, Кашевський, Монахов, Галюза (Матяж, 46), Корнєв, Любенович, Голайдо, Гуменюк, Курилов, Фещук (Гігіадзе, 72), Ковпак (Ідахор, 61)

Попередження: Рац, 34; Хюбшман, 46 — Курілов, 41; Ідахор, 66; Монахов, 81

Суддя — Шандор (Львів)

Запоріжжя, «Славутич–Арена», 11 500 глядачів

ПІСЛЯМОВА

Мірча Луческу,
головний тренер «Шахтаря»:

— Команда здобула важливу перемогу. Хоча вона й не офіційна, але престижна. Мені було цікаво, як футболісти рухатимуться після місяця інтенсивних тренувань.

І вони продемонстрували гру, про яку я мріяв, — організовану, динамічну. Будемо сподіватися, що ця вікторія додала гравцям упевненості. Ми в боргу перед уболівальниками, перед президентом — настав час нарешті заявити про себе в Лізі чемпіонів.

Сергій Пучков,
головний тренер «Таврії»:

— Була чоловіча розмова з президентом клубу в роздягальні. Намагалися зрозуміти, чому команда припинила грати після перерви. Ми ще проведемо аналіз, переглянемо відеозапис матчу, подумаємо. Шукати окремих винуватців, щоб висунути їм претензії, не бачу сенсу.

Безумовно, це (результат гри в Запоріжжі) добрий удар, аби опустити наших гравців із небес на землю після перемоги в Кубку країни. Добре, що це сталося перед початком чемпіонату. Тепер у команді буде зовсім інше ставлення до справи — більш професійне.

Андрій П’ятов,
воротар «Шахтаря»:

— Повівши в рахунку, ми трохи «підсіли», за що й поплатилися. Пропущений м’яч розізлив команду, точніше сказати, розбудив.