20 років «прямої дії»

Майже чотири сотні бійців та ветеранів Української національної асамблеї — Української національної самооборони (УНА–УНСО) зібралися цього тижня в Києві, аби відсвяткувати двадцятиріччя із заснування своєї організації, згадати непересічне минуле й замислитися над майбутнім. Збори очолював провідник — незмінний, незважаючи на свій похилий вік, Юрій Шухевич, син головного командира УПА Романа Шухевича й багаторічний політв’язень. Та УНСО не старіє — на святковому 14–му з’їзді організації впадала в око присутність численної молоді, хлопці трималися скромно і з суб­ординацією. Після Державного гімну та гімну УНСО, яким додали колориту хлопці, які били на сцені в козацькі литаври, зібрання привітав єпископ і речник Української православної церкви Київського патріархату Євстратій (Зоря), якого часто можна побачити на заходах УНСО.

30 червня 1990 року, в день річниці проголошення Самостійної України Проводом ОУН на чолі зі Степаном Бандерою та в день народження Романа Шухевича, постала Українська міжпартійна асамблея як спроба об’єднати різні патріотичні сили. А вже за рік створено УНСО, а Міжпартійна асамблея стає Національною. Першим її головою став саме Юрій Шухевич. За 20 років було все: війни, барикади, в’язниці й політична боротьба. Після всього цього в УНСО склався власний мартиролог, список полеглих у боях побратимів висів у холі з’їзду з підписом «Ми зброю свою заповіли тобі...», а перед ним — на столі, на білій скатертині, — хлібина та свічка.

Сьогодні Юрій Шухевич, спростовуючи стереотип, нібито він лише номінально очолює УНА–УНСО, ставить стратегічну мету організації, дивлячись глибше в суть речей, ніж молодші соратники. «Наша наступна мета — це місцеві вибори. Проте це не означає, як багато хто думає, що ми маємо провести у владу якомога більше членів УНА, — каже пан Юрій. — Ми повинні знайти, підтримати, а потім виховати професійних, ідейних і патріотичних людей. Не обов’язково, щоб вони були нашими членами, але потім вони самі прийдуть в УНА». Сьогодні мета УНСО — захищати інтереси людей, ставати в їх обороні проти свавілля чиновників та олігархів, вважає Юрій Шухевич. Як приклад — недавній протест проти незаконної забудови у Львові, коли люди зібралися, аби захистити сквер від знищення, а забудовник найняв «молодчиків» для силового розгону. Проте до протестувальників долучилися хлопці з УНСО, декілька піднятих прапорів організації змусили «розгонщиків» триматися на відстані, й мешканці врешті добилися свого. «На таких речах будується наш авторитет у суспільстві. Це революція знизу, яку маємо зробити», — переконаний лідер УНА.

Загалом складалося враження, що на з’їзд УНСОвці збираються не так щоб наприймати яхихось бундючних заяв і програм, а просто щоб побачити старих побратимів та разом згадати минуле. Однак кілька напівжартівливих резолюцій з’їзд таки прийняв. Одна з них стосується московського патріарха Кіріла і починається словами: «Останні чутки про бажання Кіріла Гундяєва стати патріархом Київським викликають серйозне занепокоєння стосовно його психічного стану». Інша — на підтримку білоруського народу й привітанням для Олександра Лукашенка: «У час протистояння Білорусі та Росії, коли кремлівські правителі зазіхають на економічну незалежність Республіки Білорусь, УНА–УНСО заявляє про свою солідарність із братнім білоруським народом. Наша праця не пропала даремно. Президент Білорусі стає державником і господарем на власній землі. Із чим його й вітаємо».

З’їзд також переобрав провід УНА–УНСО, не зробивши там якихось суттєвих змін. Провідником залишається Юрій Шухевич, заступником голови обрано Миколу Карпюка. У провід обрали Руслана Зайченка, Ігоря Мазура–«Тополю», Валерія Бобровича–«Устима», Олександра Музичка, Леоніда Франченка, Романа Короля та Наталю Чангулі.