Історії міжкордоння: шпигуни (репортери) проти Інших
Зазвичай вважають, що головною книгою (Magnum opus) Артуро Переса-Реверте є романний цикл про капітана Алятрісте. >>
Як показує історія цих іграшок — із давніми друзями все ж не варто розлучатися.
Рідко, коли сиквели популярних кіно– чи мультфільмів виходять удалими. До цього винятку належить і третя частина відомої анімаційної казки «Історія іграшок–3», що вийшла у прокат в Україні 24 червня. Автори повертають нас до хлопця Енді та набору його улюблених іграшок, тільки Енді вже підріс, збирається в коледж і задумується над тим, що ж робити із, здається, вже непотрібними дитячими забавками. Таке питання рано чи пізно виникає в кожного дорослого, який ще вчора був дитиною. Саме реальну історію, що сталася в житті режисера Лі Ункріха взято за основу сиквелу: переїжджаючи з одного помешкання в інше, він ненавмисне викинув мішок із дитячими іграшками своєї дружини, яка дотепер не може пробачити йому, що розлучилася із найдорожчим скарбом дитинства.
Мама Енді викидає мішок з іграшками нашого головного героя, які потрапляють у дитячий садок, але ведеться їм там не солодко: малюки з молодшої групи ще не вміють насолоджуватися грою і з цікавістю юних чомучок випробовують нові цяцьки на міцність. Лідер іграшкової команди ковбой Вуді намагається врятувати своїх друзів із цього «дитячого раю», але на заваді йому стає ведмідь Татусь — великий рожевий м’який здоровань, який пахне суницями — але зовнішність оманлива, й Татусь, що пережив травму відмови від нього малої господині, тепер знущається над іншими іграшками. Врешті–решт Вуді та його компанія знаходять нову чудову дитину — Боні, іграшки з дитячого садка звільняються від тиранії Татка, а сам підступний ведмідь отримує по заслугах.
Судячи з прем’єри картини, наші дітлахи позитивно сприйняли американську історію: вони реготали й переживали в унісон із ляльковими героями. Життєвий сюжет, карколомні історії й чудова графіка, підсилена 3D–ефектом, не відпускає увагу і дорослого глядача. Хочеться також подякувати не лише студії Pixar, а й нашим чудовим акторам, які озвучували цей мультик: Богданові Бенюку (Татусь), Олексію Богдановичу (Базз), Володимирові Терещуку (Вуді), Інні Капінос (мати Бонні) та дебютантам — красуні Інні Цимбалюк (Барбі) і співакові Віталію Козловському (Кен). На жаль, не відомо, чи довго ми ще насолоджуватимемося роботою наших провідних акторів (антидубляжні настрої псевдоукраїнського уряду можуть не лише позбавити нас естетики українського перекладу в кіно, а й підірвати заробітки акторів та знищити школу національного дубляжу, що постала за останні роки). Тому «Історія іграшок–3» створює чудову нагоду провести один із дощових днів уїк–енду в кінотеатрі.
І насамкінець — «Історії іграшок–3» передує креативна замальовка «День і ніч» на тему примирення протилежностей. Озвучує її політик Арсеній Яценюк, який долучився до чудової компанії Вацлава Гавела: відомий політик і драматург виконує аналогічне завдання у чеському прокаті «Історії іграшок–3».
Зазвичай вважають, що головною книгою (Magnum opus) Артуро Переса-Реверте є романний цикл про капітана Алятрісте. >>
Одна з цілей - склад навчальної літератури, де зберігалися підручники, надруковані й спаковані для шкіл >>
Якось письменник Євген Положій, який знається на жанровій літературі незгірш від Макса Кідрука, почав рецензію на його «Колонію» з того, що вона «за всіма теоретичними ринковими прогнозами була приречена на провал» (Culture.pl // 23.10.2025). >>
Віднині видатний наш маестро слова Андрій Демиденко — повний кавалер ордена святого рівноапостольного князя Володимира І, ІІ, ІІІ ступенів. >>
Атакуючи друкарні, склади з видавничою продукцією, росія знищує українські книжки, тому відновлення друкарень і підтримка видавничої галузі — питання культурної стійкості та національної безпеки. >>
Коли вперше береш до рук це ошатне видання, одразу помічаєш суттєву деталь в його зовнішньому оформленні: на палітурці книги домінують дві барви — чорна і золота. >>