...Дехто після відвідин чорнобильської зони викидає взуття, бо, кажуть, у ньому потім ходити небезпечно — шкідливі нукліди, мовляв, залишаються тут назавжди. Бажано, потрапивши на цю горезвісну ділянку землі, не ступати на «голий» грунт, а ходити лише бетоном чи асфальтом. Проте, за офіційними даними, у зоні обов’язкового відчуження тією землею щодня ходить 383 особи — саме стільки мешкає у 13 населених пунктах самоселів, як їх називають. Люди, переважно похилого віку, багато років тому повернулися до рідних домівок, незважаючи на всілякі заборони і протипоказання. Щороку на їх забезпечення держава витрачає півмільйона гривень — покращують дороги, слідкують за освітленням, доставляють пенсії та продукти харчування, які привозить спеціальна автолавка раз на тиждень, допомагають з організацією похоронів — це все, кажуть у Чорнобилі, чим ми можемо допомогти стареньким, які зробили свій остаточний вибір у житті: померти на рідній землі. А вони тим часом живуть, як жили й до трагедії: ловлять рибу «у чистих місцях», як самі у тому певні, ходять у порожню церкву і доглядяють покинуті кладовища...
На ті мізерні пенсії, які отримують чорнобильські самосели, прожити нереально. Тому доводиться, окрім того, що харчуватися місцевим провіантом, ще й заробляти на життя протизаконним промислом. У чорнобильській зоні залишилося багато техніки та металу — заради нього багато хто готовий ризикнути життям. Правоохоронці визнають: охочих поцупити щось із зони відчудження вистачає.
У Чорнобилі не живуть, а тільки працюють — 4-5 тисяч фахівців приїжджають на свої робочі місця вахтовим методом — мешкають вони у залишених ще 18 років тому п’ятиповерхових житлових будинках. Тому це місто не виглядає зовсім порожнім — на вікнах шторки, вазони на підвіконнях, паркани підфарбовані. Однак «жива» картинка виглядає штучно на тлі занедбаних хат-пусток — відомо, що у Чорнобилі не живуть «звичайні» люди. Покинуті села — видовище не для слабких нервів. Справжні джунглі — бур'яни, крізь які ледь видно хати, покинуті будинки і занедбані провулки з роздовбаними ліхтарями у Прип’яті, раритетна телефонна будка (таких уже немає на наших вулицях з радянських часів), написи на стінах у прип’ятських квартирах на кшталт: «Ми тебе ніколи не забудемо, рідне місто!» — ці кадри щороку показують усі телеканали до річниці чорнобильської трагедії. Побачити це на власні очі — зовсім інша справа. Вісімнадцять років тому звідси виїхали люди. Із речей тоді взяли з собою лише документи та гроші, бо сказали їм, що вивезуть на кілька днів, а вийшло на все життя. Тепер фахівці кажуть, що «брехня заради правди» врятувала багато кому життя: якби люди знали, що ніколи не повернуться у свої оселі, їх усіх важко було б вивезти в один день. Щороку на Великодні поминальні дні у чорнобильську зону приїздить близько 20 тисяч людей, і все ж занедбані кладовища — буденна картина зони відчуження...
Науковці стверджують, що допустимою нормою для людини є радіаційний фон, що становить 30—40 мікрорентгенів. Для порівняння: на ділянці колишнього так званого Рудого лісу, у зоні відчуження, цей показник сягає 2000 (!) мікрорентгенів. Усі науковці одностайні: ця земля ніколи не буде чистою. Після чорнобильської катастрофи небезпечна зона фактично перетворилася на заповідник — тут заборонена будь-яка господарська діяльність. Не можна полювати, рибалити, збирати гриби та ягоди, а тим більше їх споживати. Через те, що людина перестала втручатися в природу, у зоні відчуження з’явилося багато птахів, унікальних звірів, у річці — риби. Кажуть, у водоймах навіть водяться велетенські соми. А у лісах — рисі, борсуки, лосі, косулі, дикі кабани. Однак, за словами Володимира Холоші, керівника Державного департаменту адміністрації зони відчуження і зони обов’язкового відселення, результати досліджень свідчать: вживати ані гриби, ані ягоди, ані м’ясо тварин і риб не можна. Проте «спортивний» інтерес залишається, та й жити за щось людям потрібно. Подейкують, що у чорнобильській зоні влаштовують справжні сафарі, масово вивозять ліс. Існування браконьєрів визнає і саме керівництво департаменту. «Наші працівники разом із міліцією постійно проводять рейди, — каже Володимир Холоша, — так, за 2003 рік на території відчуження затримано 47 браконьєрів». Керівництво зони вже неодноразово застерігало: купувати на стихійних ринках продукти харчування небезпечно: не виключено, що гриби і ягоди — із Чорнобиля. Заробляють на «чорнобильських» грибочках та ягодах і мешканці прилеглих до зони сіл. Сезон починається навесні: цілими бригадами виїжджають збирати лісові «дари», аби потім продати їх у столиці під виглядом «домашнього» товару.
Загальна площа зони безумовного відселення становить майже три тисячі квадратних кілометрів — за такою територією важко встежити.
Чи не найбільшою проблемою є водопілля (адже 90 відсотків усіх радіонуклідів поширюється водним шляхом) — у період «розливу» річок вода виходить на забруднені заплави і змиває радіонукліди в Прип’ять. Найпотужніші водопілля сталися тут у 1991, 1994 та 1999 роках. Саме тоді й було вирішено побудувати захисні дамби — лівобережну завдовжки 11 кілометрів побудували ще у 1991 році, правобережну споруджують і досі. Цьогоріч її будівництво планують закінчити.
Напрями з ліквідації наслідків чорнобильської трагедії, перш за все, передбачають підтримання екологічного стану навколишнього середовища. Тому спеціальні служби, що працюють на території відчуження, забезпечують мінімалізацію виносу радіонуклідів за межі зони водними, повітряними і техногенними шляхами, охороняють територію, доглядають за лісами (сьогодні у чорнобильській зоні є потужна протипожежна частина, цілодобово патрулюють лісосмуги), проводять радіологічний моніторинг. Наразі стоїть перед усіма причетними до цієї справи фахівцями першочергове завдання: будівництво та підготовка до введення в експлуатацію комплексу з переробки і захоронення РАВ «Вектор», проектування та будівництва другої черги якого заплановано на нинiшнiй рiк. На нього виділяється 12 мільйонів гривень.
Починаючи з 2000 року, на здійснення обов’язкових заходів у зоні відчуження щорічно виділяють 64, 8 мільйона гривень, хоча лише у 2003 році індекс інфляції склав 8,2 відсотка. Недостатність фінансування серйозно впливає на будівельну програму в зоні відчуження. Але водночас, за словами заступника міністра з питань надзвичайних ситуацій Олександра Капітули, цього року Державний департамент та підприємства МінНС мають завершити розробку та затвердити проект з реконструкції пункту захоронення радіоактивних відходів «Буряківка», розпочати ліквідацію пункту відстою радіоактивно забрудненої техніки «Розсоха-1». Планується також цьогоріч завершити розробку проекту консервації ПЗРВ «Підлісний». Нинішнього року планується закінчити концептуальний проект нового безпечного конфайнменту (НБК) у рамках всесвітнього проекту SIP на об’єкті «Укриття». Тут мають уже найближчим часом розпочати будівельні роботи.
