Відтепер українські мусульмани, а також ті вірні Аллаха, які прагнуть вивчати калинову, мають можливість читати нею священну книгу ісламу. Усе завдяки молодому викладачеві Національного університету «Острозька академія» Михайлові Якубовичу, який уперше здійснив повний переклад Корану українською мовою. Як повідомляє радіо «Свобода», текст цього перекладу схвалили на найвищому рівні — у комісії Центру імені Короля Фагда з друку Преславного Сувою у місті Медина в Саудівській Аравії.
Роботу над перекладом Якубович почав іще навчаючись на старших курсах гуманітарного факультету Острозької академії. Коран поділяється на 30 частин, 114 сур, чи 6666 віршів–аятів. Досі українською Коран перекладали тільки частинами. Тоді як англійською сакральний текст мусульман перекладали понад сто разів, а російською — близько десяти. Найближчим часом повний «український Коран» Якубовича вийде друком.
Син військового, Михайло Якубович перший свій «лінгвістичний прорив» здійснив, вивчивши самотужки українську мову, бо з дитинства розмовляв російською. Уже в студентські роки зацікавився східними текстами і для того, щоб читати їх в оригіналі, вивчив арабську. Коли взявся за переклад Корану, то зрозумів, що перекладати треба саме з мови оригіналу, а не з іноземних перекладів, бо через треті руки втрачається безліч нюансів. За консультаціями звертався до вчених та літераторів з Близького Сходу: «Це араби, які є фахівцями з тексту Корану, науковцями. Скажімо, Шейх Ахмад Ашеркалі — він мешкає в Саудівській Аравії. Це редактура, підказка по деяких довідниках. Але в основному я працюю самостійно», — розповідає молодий тлумач.
Коли переклад було завершено, його якість відзначили в саудівському виданні «Журнал студій та досліджень Корану». У тому самому часописі Михайло Якубович опублікував статтю, в якій роз’яснив унікальні можливості української мови для відтворення змісту Корану. «Моє заняття — вивчення філософської думки ісламського світу. Але мене занепокоїла ситуація, яка склалася в Україні зі станом перекладу зі східних мов, зокрема з арабської і перської, — каже Михайло Якубович. — Є певні порухи науковців, але та школа, яка навіть існувала після Агатангела Кримського, занепала насамперед через репресії з боку радянської влади — все зосереджувалося в Москві й Петербурзі. У нас є Інститут сходознавства, але немає серйозної державної підтримки. Але ж багата та мова, на яку зроблено багато перекладів». Надалі науковець планує продовжувати співпрацю як із науковцями на Сході, так і з мусульманськими організаціями в Україні.