Польща готується обрати нового президента: завтра в країні відбудуться дострокові вибори, які стануть політичним наслідком «другої Катині» — авіакатастрофи під Смоленськом, що забрала цвіт польського політикуму, включно з президентським подружжям. І хоча всі уникають виборчих спекуляцій на трагедії загиблих, тема смерті президента Леха Качинського незримо витає над політичним небокраєм Речі Посполитої. Цю трагедію болісно пережили провідники всіх без винятку політичних формацій, адже всі мали серед загиблих якщо не друзів, то політичних партнерів, які викликали беззаперечну повагу. Гостроти кампанії додає й ефект незавершеності розслідування причин авіакатастрофи. Усі політичні табори, ніби змовившись, обходять дражливі моменти, уникаючи «несмачних» катинських спекуляцій.
У першому турі особливих несподіванок чекати не випадає. Лідерами народних симпатій залишаються брат–близнюк загиблого глави держави, голова опозиційної партії «Право і справедливість» Ярослав Качинський, та нинішній в.о. президента Броніслав Коморовський. Донедавній маршалок Сейму кандидує від «Громадянської платформи», яка 70 відсотками голосів обрала його своїм кандидатом після того, як чинний прем’єр–міністр Дональд Туск вирішив на президентське крісло не претендувати. А навіщо, якщо влади в нього й зараз більш ніж достатньо, а політичні перспективи досить райдужні і без президентства.
Другий тур, у якому поляки остаточно визначаться з тим, хто очолюватиме їхню державу в найближчі п’ять років, заплановано на 4 липня. Це якщо він узагалі відбудеться, адже деякі соціологічні дослідження прогнозують перемогу Коморовського вже завтра. Зокрема, опитування «Газети виборчої» обіцяє йому майже 51 відсоток голосів проти 33 відсотків Качинського. Щоправда, це видання відверто симпатизує «Громадянській платформі».
Натомість, за результатами останнього опитування TNS OBOP, «Бромко» набирає 42%, а Ярослав Качинський — 35%. Схожі тенденції з різницею в кілька відсотків демонструє й решта соціологічних досліджень.
Але це зовсім не означає, що Коморовському можна розслабитися, а Качинському залишається тільки опустити руки. Польська соціологія інколи досить суттєво відрізняється від політичної реальності. Так було на виборах 2005 року, які привели до влади Леха Качинського, хоча напередодні соціологи переконано запевняли, що президентом стане Дональд Туск.
Повторення такої ситуації можливе й цього разу, адже близько половини виборців збираються визначатися, за кого віддати голос, уже на дільниці. Крім того, майже 48% поляків чомусь упевнені, що дільниці буде відчинено до 9–ї чи навіть 10–ї години вечора, хоча насправді — лише до 20:00. Також, за даними соціологів, майже 22% поляків наївно вважають, що на цих виборах свого кандидата можна буде підтримати і через інтернет.
Змінити ситуацію на користь Качинського може й те, що його електорат дисциплінований і чемно ходить голосувати після недільних відвідин костелу, а от прихильники Коморовського можуть «прогуляти» виборчу неділю, особливо якщо з погодою пощастить.
За останні кілька тижнів рейтинг кандидата від «Громадянської платформи» дещо знизився: поляки незадоволені діями влади під час повеней, які затопили країну, а Коморовський як в.о. президента це незадоволення акумулює. Тим часом рейтинг лідера «ПіС», який після загибелі брата–близнюка став живим уособленням трагедії, потроху зростав. Та, незважаючи на це, в разі другого туру соціологи знову прогнозують Коморовському перемогу з 59 відсотками голосів, залишаючи Качинському 41%.
«Платформістів» можуть підсилити голоси «лівих». Зараз на третьому місці з 9—13% утримується кандидат від Союзу лівих демократів Гжегож Наперальський. А один із політичних символів СЛД, сенатор Влодзімеж Цімошевіч, навіть не дочекавшись результатів першого туру, вже висловив підтримку Коморовському. Щоправда, як припускають фахівці з Інституту публічних справ, тут також можливі «нюанси», адже на липень припадає другий тур, час традиційних відпочинкових виїздів на уїк–енд. А «відпочивальники» віком від 20 до 40 якраз і є електоральною основою «платформістів».
Натомість зоря польського аналога Жириновського — лідера партії «Самооборона» Анджея Леппера, який колись додав голосів Леху Качинському, підтримавши його в другому турі виборів–2005, уже закотилася: за нього готові вкинути бюлетень близько 1% виборців. Приблизно ж стільки прихильників і в колишньої надії польської правиці, екс–спікера Сейму Марека Юрка.
Майже всю кампанію головні претенденти на президентське крісло намагалися пройти гідно. Але наприкінці таки не втерпіли й обмінялися судовими позовами. Броніслав Коморовський вимагав від Ярослава Качинського спростувати «брехню»: лідер «ПіС», мовляв, необґрунтовано звинуватив головного опонента в тому, що той прагне роздержавити польські шпиталі. Качинський подав зустрічний позов, образившись на звинувачення у брехні.
Днями варшавський суд виніс вердикт на користь Коморовського, зобов’язавши Качинського розмістити платне оголошення зі спростуванням на двох каналах польського телебачення.
Учора в Польщі був останній день виборчої кампанії, і, відповідно, остання можливість набрати додаткові бали в очах виборців. Але Ярославу Качинському було не до політичної боротьби. 18 червня він відзначав 61–й, найсумніший у своєму житті, день народження — вперше сам, без Лєшка. Уродини «осиротілий» без своєї «половинки» близнюк провів на могилі брата, похованого у Кракові у Вавельському замку. «Не таїтиму, це для мене дуже сумний день, — зізнався кандидат від «Права і справедливості». — І це не має нічого спільного з виборчою кампанією»...
Відповідь на запитання, як вплине результат цих виборів на польсько–українські стосунки, проста: гірше не буде. Золота пора польсько–української дружби закінчилася з президентами–романтиками — Лехом Качинським та Віктором Ющенком. Що Ярослав Качинський, що Броніслав Коморовський однаковою мірою симпатизують Україні. І так само однаково не перейматимуться її проблемами.
Та й хоч би хто з них став президентом Польщі, однаково золотою акцією польсько–українських стосунків найближчим часом розпоряджатиметься Кремль. І справа не в якихось підступах проросійського політичного лобі абощо. Річ у тім, що глобальні проблеми за роки президентства Ющенка або поступово були розв’язані, або перекочували у площину так званих субрегіональних, які можуть вирішуватися лише за участі потужних гравців — Росії та Європейського Союзу. Питання всілякого масштабного транзиту, починаючи від залізничних перевезень та електроенергії й завершуючи газом, належать до площини колегіальних, адже дороги чи газогони зі Сходу на Захід тягнутимуть лише після колективних угод. Перегляд візового режиму чи розширення 30–кілометрової зони також розглядається винятково у площині Україна—ЄС.
А навколо питань історичної політики, зокрема, щодо УПА чи польських військових поховань у Галичині, пристрасті вируватимуть незалежно від того, яким буде прізвище нового президента Польщі.
Російські активісти активно вивчають «матбазу» масових протистоянь із правоохоронцями: щити, балаклави, коктейлі Молотова... За прикладами, благо, далеко ходити не треба: поряд, якихось шість сотень кілометрів, — Україна, де досвідчені товариші покажуть, навчать, передадуть досвід. >>
Лідер партії «Зміна» (Zmiana) Матеуш Піскорський не знав, що його партію фінансували російські спецслужби — така лінія захисту польського політика, заарештованого у Польщі за шпигунство та поширення антиукраїнських настроїв. Прокуратура і Агенція внутрішньої безпеки стверджують, що все було саме навпаки. >>
На тлі низького безробіття та великої кількості вакансій чеський уряд започаткував нову державну програму запрошення іноземних фахівців, повідомляє «Радіо «Свобода». Ідеться передусім про кваліфіковану робочу силу, яка зможе закрити прогалини на чеському ринку праці, а головним джерелом таких фахівців чехи бачать Україну. >>
Міністри фінансів країн єврозони та представники Міжнародного валютного фонду після 11-годинних переговорів у Брюсселі домовилися вчора про новий транш допомоги для Греції в 11,5 млрд. доларів (10,3 млрд. євро) та реструктуризацію боргу, повідомляє Бі-Бі-Сі. >>
