Невеличка полуничка...

Полуниця, якщо по–правді, найкраща, коли вона просто з грядки, без усіляких викрутасів, чепурних вершкових соусів чи сметанно–шоколадних «припарок». Полуниця самодостатня. Дієтична. Лікувальна. У ста її граммах — 150 мг вітаміну С й лише 6 грамів вуглеводнів та 2 грами білків. Тому людям у тілі вона допомагає худнути, а людям у не дуже здоровому тілі допомогає позбавитися авітамінозу. І все–таки коли набриднуть просто полуниці, тільки полуниці, а дівати їх нікуди — заврожаїлося аж по вінця і вщерть, то можна й пофантазувати.

Полунично–банановий коктейль: 200 г йогурту, один банан, чималу жменю полуниці збивати у блендері. За бажання можна додати будь–яких ягід, що гармоніюють із нашою «героїнею», або які просто є зараз у холодильнику. Ще один рецепт, який обожнюють дівчатка і діти: розтерти полуницю з цукром у пропорціях три до одного й залити склянкою гарячого молока. Примітивно, зате смачно.

Якщо чекаєте на гостей або хочете романтичного вечора, радимо спробувати швидкий, простий у приготуванні, але вельми чудовий десерт «Полуниця, втоплена у шоколаді». Плитковий шоколад розтоплюєте на водяній бані й умочаєте в нього ретельно вимиті ягоди, можна навіть із зеленою розеточкою — для краси. Щоб страва вдалася красивою — тримайте кожну ягодку за «хвостик», доки шоколад не висохне.

Із цієї ж серії, тобто «смачного на показ», — і ягідне желе з шампанським. На півкіло полуниці знадобиться приблизно дві упаковки желатину, півсклянки апельсинового соку і півпляшки шампанського. Отже, розчиніть желатин у теплій воді, залиште на 40 хвилин, потім доведіть до кипіння, процідіть й улийте сік. Попередньо вимиті й почищені ягоди розкладіть у красиві келихи чи спеціальні вазочки, додайте в кожну по 50 г шампанського, а потім акуратно залийте апельсиновим желе. Цю красу ще варто потримати в холодильнику щонайменше години три. Таку страву можна приготувати й із заморожених ягід. Та й, як розумієте, не лише з полуничних.

Для любителів при­в’язуватися до традиції, до коренів свого народу, який полуницю побачив на початку ХХ століття, але вже припасував до своєї предковічної кухні, подаємо рецепт вареників із полуницею. Тісто як тісто — 2 склянки молока (сироватки, кефіру), 2 яйця, дрібку гашеної соди, борошна на око — щоб тісто м’яким було. Тільки завважте, що до полуниці, яку вкладете у вареницю, варто сипнути не більш як півчайної ложки цукру. Це для того, щоб начинка при варінні не стала аж надто рідкою. Подавати з медом з акації чи перших трав і зі сметаною. Утім це ви знаєте і без нас.

Цікаво, що, крім різноманітних мусів, коктейлів, десертів, начинок до бісквітів і тістечок, полуницю можна застосувати і в «дорослий», причому вишуканий, дорогий салат. Не знаю його назви, а вигадати нашвидкуруч не вдається, тому назвемо його за складовими — «Салат із полуницею, грейпфрутом і в’яленим м’ясом». Отже, поріжте великі полуниці навпіл, а то й на чотири частинки. Ще почистіть кожну дольку грейпфрута від її «мембрани» та поріжте начетверо. Хамон чи в’ялене м’ясо постругайте маленькими, тонкими, майже прозорими скибочками, за бажання можете кинути й грамів 50 м’якої шинки. Все це викладається на порізані великими шматками листки салату, руколи й заливається оливковою олією. За бажання можете додати столову ложку кунжуту. І не забудьте посолити — символічно, на кінчику ножа. Все, готово. Смачного!

ЯК ЦЕ БУЛО?

Звідки «єсть пошла» полуниця й чому її не пішли їсти стародавні греки

Полуниця є окультуреною, причому доволі пізно (експерименти європейських мічуріних датуються XVII століттям), лісовою суницею, fragaria по латині. Проте хоч стародавні римляни мали назву для цієї рослини, однак не мали звички ласувати її ягодами. Античний світ не вкусив цієї радості, на колінах не повзав по суничних галявинах і тим більше не смакував полуницею, залитою свіжою амброзією. Ясна річ, не відали смаку цієї ягоди й стародавні греки, адже в їхній рухливій великій імперії, переважно посушливій, суниця не дуже «проізростала». Ласувала суницею вся європейська та слов’янська чернь, на теренах нинішньої Росії, либонь, і бражку з суниці квасили. Проте зробили її столовою культурою у Британії та Франції у другій половині XVII ст. Пізніше, вже в ХІХ ст., садівники–вигадники почали схрещувати європейські сорти суниці з американськими. Принаймні так стверджує словник Брокгауза та Ефрона. Згідно з цими енциклопедистами, саме такий вид полуниці й став модним усередині позаминулого століття. Цікаво, що за часів Брокгауза та Ефрона полуниця була розповсюдженим десертом лише у двох імперських столицях — Москві та Петербурзі. Таку пізню переможну ходу полуниці укладачі відомого словника пов’язували з тим, що молодша сестра полуниці, суниця лісова, вельми розповсюджена скрізь у Росії, тобто є ягодою простецькою, народною. Відзначають автори й існування ще одного виду суниці, степового. На півдні імперії, пишуть вони, «она особенно ароматна и так обильна, что молоко кобылиц, пасущихся на нетронутых степных лугах, имеет иногда клубничный аромат». Вочевидь ідеться і про територію України.