«Українську неправду» — в маси!

«Арешт Ріната Ахметова!», «Юлія Тимошенко вийшла на відеозв’язок із вигнання в Лондоні!», «Сандей Аделаджа — єпископ УПЦ МП!», «У Київ­ському зоопарку нарешті отруїли останнього пелікана!» — вигукували миловидні дівчата в білих футболках із логотипом руху «Стоп цензурі!», розмахуючи свіжими газетами. Газети, що їх позавчора роздавали перехожим у центрі Києва, були ну дуже свіжими: «неперіодичне видання «Українська неправда» датувалося 6 червня 2014 року. Лише одна шпальта з восьми написана українською мовою — «в рамках державного замовлення на виконання ст. 10 Конституції та Хартії регіональних мов і меншин». На цій сторінці — статті під назвами «Рішення об’єднаної партії «Єдиний регіон» — кожному!», «В Україні створено громадське телебачення (на чолі з Віктором Медведчуком)», репортаж «Робочий день депутатів», у якому йдеться про вправляння нардепів у співі реформованого гімну «Хай вічно буде наш президент, коаліція і стабільність!»

«Сьогодні ми зробили й поширюємо «газету з майбутнього» — таке собі антиутопічне видання з України 2014 року, якою вона може стати, якщо влада в тому ж дусі проводитиме державну та інформаційну політику», — пояснює Сергій Лещенко, журналіст сайту «Українська правда» та один із засновників руху «Стоп цензурі!»

Цього року професійне свято — День журналіста — припало на неділю, тож Марш свободи слова, влаштований рухом «Стоп цензурі!», залишився фактично непомічений керівниками держави. Близько сотні журналістів із трьома транспарантами пройшли від майдану Незалежності — через Кабмін і парламент — до адміністрації Президента. Біля Будинку уряду примірник «Української неправди» із присвятою Прем’єру Азарову погодився прийняти якийсь молодий клерк. Біля Верховної Ради газету–антиутопію не взяли навіть чергові міліціонери — тож екземпляр для спікера Литвина доведеться передавати під час сесійного тижня. А на Банкову групу веселих журналістів–маніфестантів правоохоронці не хотіли пускати взагалі, мотивуючи це тим, що протестні акції на площі перед АП заборонені. При цьому звичайні перехожі і туристи мали вільний доступ на територію між адміністрацією Януковича та Будинком із химерами. Після тривалої дискусії із представниками МВС пресу таки пустили, але кожен мусив показати журналістське посвідчення.

На Банковій «Українську неправду» для Януковича взяв черговий міліціянт, пообіцявши вкинути в поштову скриньку для звернень громадян. Цього дня в АП не було ані Президента, ані «великої подруги журналістів» Ганни Герман.

Цікаво, що на вулиці Грушевського біля дорогого магазину колоні випадково зустрівся її син Микола, заступник міністра з надзвичайних ситуацій, — газета припала Миколі Коровіцину до вподоби, він посміявся. А ось чимало інших зустрічних перехожих — мешканці «крутих» вулиць — та водії у автівках газету брати відмовлялися. «Мнє ето нє нужно, я за «Рєгіони», — пояснив один чоловік старшого віку.

А зверхник Партії регіонів у неділю віддав перевагу горі Афон. Тож журналісти досхочу нафотографувалися на сходах адміністрації, приміряючи плакат «Стоп цензурі!» до вивіски «Президент України». «Більше такої нагоди може не бути», — пожартував хтось.

«Ми прийшли, щоб відстоювати свободу слова, — казав у коментарі для телекамер ведучий «Свободи слова» на ICTV Андрій Куликов. — Хоча в нас на каналі проявів цензури поки що немає». «Ага, «немає», — нишком прокоментувала вбік рядова працівниця ICTV. — Уже є й заборонені теми, і заборонені політики...»

Про те, куди котиться українська інформаційна політика, красномовно свідчили випуски новин на центральних каналах. Звіт про журналістську акцію протесту чи бодай якийсь відеоряд із Маршу свободи слова не показав жоден із провідних телеканалів (якщо не рахувати «5–й»). Тож справді, боротися потрібно вже зараз, і щонайактивніше.