Сам Віктор Федорович — дуже хороший чоловік, прогресивний. А якщо від нього виходять якісь нехороші рішення, утиски й перекоси — то це справа рук оточення та занадто ревних симпатиків–соратників. Також Янукович — друг опозиції й журналістів. А що за його президентства пікетувальників з опозиції пресує «Беркут», не допускаючи до глави держави на гарматний постріл, то це, виявляється, через загрозу замахів на Віктора Федоровича. Держохорона просто зобов’язана вживати заходів, аби захистити життя Лідера від посягань новітніх гаврилів принципів.

Саме такі висновки необізнана людина могла зробити з учорашньої прес–конференції Віктора Януковича, яка відбулася в Українському домі. З нагоди святкування ста днів при владі Янукович убрався в маску демократа і нарешті — вперше на посаді Президента — допустив до спілкування із собою всіх охочих «незручних» журналістів.

Сто днів президентства — це не лише привід похвалитися своїми здобутками для влади, а й чудова нагода підсумувати її програші та недопрацювання — для опозиції. Не змарнувала можливості «розбомбити» свого більш успішного конкурента по президентських виборах і найпомітніша в усіх сенсах опозиціонерка Юлія Тимошенко.

Учора співдоповідачі моніторингового комітету Парламентської Асамблеї Ради Європи ділилися своїми спостереженнями від перебування в Україні. Давня наша знайома, представниця Ліхтенштейну Ренате Вольвенд, та естонка Майліс Репс пробули в Україні кілька днів, мали зустрічі з Прем’єр–міністром, представниками різних політичних сил, журналістами тощо. Це була перша їхня місія, відколи Віктор Янукович став Президентом.

Опозиційний депутат Григорій Омельченко звернувся до Генеральної прокуратури з вимогою притягнути до кримінальної відповідальності самого Президента. У своєму запиті, скерованому на ім’я керівника ГПУ Олександра Медведька, Омельченко вказує на порушення Віктором Януковичем низки статей Конституції та законів України.

Якось уже так склалося, що політики в Україні, прийшовши до влади, керуються у своїх діях щодо суспільства, в основному, правом сильного. Відбувається це завдяки кільком обставинам. Так, за своїми ментальними особливостями пересічний українець — не борець. Імовірність застосування агресивних методів відстоювання своїх прав українцем, як це відбувається в низці інших країн, практично нульова.