У Андрія Білоуса — щаслива режисерська доля. Утверджуючись як професіонал з великої літери в Театрі драми і комедії — «Сірано де Бержерак», «Лоліта», «Річард ІІІ» — він успішно сперечався з Козьмою Прутковим і по–своєму намагався «объять необъятное», знаходячи час для творчих експериментів на інших театральних сценах. Як результат — його вистави зараз присутні в репертуарі «Сузір’я», ТЮГу, інших театрів.

1 червня у Палаці «Україна» підбив підсумки ІІ Київський кінофестиваль — дітище Богдана Ступки, форум, чия поява минулого року у фестивальному просторі України викликала чимало запитань і невтішних порівнянь із «Молодістю». Найбільшим враженням від фестивалю стали зустрічі з поважними режисерами та акторами. Зірковим часом ІІ КМКФ був візит голлівудського актора Едріена Броуді, який дві години спілкувався з українськими журналістами та студентами. Того ж дня відбулася зустріч із членом журі, американським режисером українського походження Вадимом Перельманом, чий кінодебют «Дім із піску й туману» відзначили відразу трьома номінаціями на «Оскар». З усіх подій, що подавалися під маркою «майстер–клас», цій зустрічі таке визначення пасувало найбільше. Вадим як на духу — часом з іронією — розповів цікавим, як пише сценарії, шукає продюсерів, акторів і гроші в Голлівуді, не оминувши можливості дати свою оцінку останнім тенденціям у кінематографі. «Готуючись до «Полтергейста» (рімейк однойменного хоррора. — Ред.), я місяць вивчав 3D і вважаю, що це — майбутнє. Я би використовував 3D постійно, навіть «Дім із піску й туману» зняв би у 3D», — заявив Перельман. Не можна сказати, що це надто свіжа чи радикальна думка, але наш американець ще раз підтвердив поширене припущення, що кінотеатри заполонить видовищне кіно, все інше перейде у розряд «домашнього кіноперегляду».

Починаючи з 2007 року, в Києві стало традицією майже весь вересень із ранку до ночі просиджувати у «Мистецькому Арсеналі» — Міжнародний фестиваль сучасного мистецтва «Гогольфест» став у цей час культурною подією номер один. У 2010 році з 3 по 19 верес­ня на Україну чекає найбільший фестиваль за чотири роки його існування — програма розписана на 90 відсотків, із учасниками майже з 30 країн укладені контракти і сплачені аванси. Та минулої п’ятниці президенту «Гогольфесту» Владу Троїцькому повідомили, що «Мистецький Арсенал» закривають на капітальний ремонт і ніяких дійств у вересні там не проводитимуть. Що ж робити, адже не секрет, що сучасне мистецтво на 80 відсотків орієнтується на простір конкретної локації, відтак художники і режисери спланували свої акції спеціально для Арсенальних майданчиків і через низку нюансів вони не можуть повторюватися в іншому приміщенні. Куратор програми візуального мистецтва Катя Бочавар каже, що багатьох художників із Ізраїлю, Німеччини, Мексики, Франції, Іспанії, Великої Британії вдалося переконати взяти участь у «Гогольфесті» саме тоді, коли вона показувала фотографії «Мистецького Арсеналу». «Я не знаю, чи вони погодяться приїхати в інше приміщення. Якщо наша співпраця не складеться з першого разу, вони можуть ніколи не потрапити у Київ», — резюмує Бочавар.