Привіт від Берії

Отець–ректор Українського католицького університету Борис Гудзяк звернувся до громадськості з відкритим листом. У ньому він, зокрема, повідомляє про співробітників Служби безпеки, які прийшли до нього «у справі студентів». Найбільше здивувало ректора Католицького університету те, що співробітник СБУ відмовився залишати адресований ректору документ. Тож у меморандумі отець Гудзяк повідомляє: близько пів на десяту ранку він отримав дзвінок на свій мобільний телефон від представника СБУ, який попросив про зустріч. Зустріч відбулася у приміщенні ректорату УКУ. Саме цей есбеушник, за словами отця Гудзяка, вже контактував із ректоратом торік, під час візиту до університету тодішнього Президента України Віктора Ющенка. Відвідував він УКУ і 11 травня цього року у справі запиту Ін­ституту екуменічних студій та Інституту історії Церкви щодо підписання угоди про опрацювання архівів СБУ.

Тож 18 травня цей співробітник заявив отцю–ректору, мовляв, деякі політичні партії планують протести та демонстрації з приводу політики нової української влади і в цих акціях будуть задіяні студенти. Як уточнив отцю–ректору спецслужбіст, студенти, звичайно, мають право протестувати, однак адміністрація університету повинна їх застерегти: тих, хто візьме участь у протиправній діяльності, притягнуть до відповідальності. Як пише отець Гудзяк, працівник СБУ зазначив, що «протиправна діяльність включає в себе не тільки акти насильства, а й, наприклад, пікети, що блокують доступ до робочих місць урядових службовців (або будь–які інші протести, не санкціоновані владою). «Після усного представлення справи співробітник поклав на стіл розкритий лист на аркуші паперу, адресований мені. Він попросив мене прочитати листа, а тоді підтвердити підписом, що я ознайомився з його змістом», — розповідає у меморандумі отець Гудзяк.

Найскандальніше сталося одразу після цього вступного ознайомлення Бориса Гудзяка з проблематикою. «Відвідувач ствердив, що після того, як я прочитаю і підпишу цей лист, він повинен забрати його з собою. Оскільки я зміг побачити, що документ був адресований мені як ректорові, — пише священик, — спокійно відповів, що всякий лист, адресований мені, стає моєю власністю і повинен залишатися у мене, принаймні у формі копії. Лише за цих умов я міг погодитися прочитати цей лист, не говорячи вже про те, щоб його підписувати».

Тут уже переполошився працівник СБУ й зателефонував своєму керівництву, аби дістати дозвіл лишити бунтівному ректору підписного листа. Шефи Львівської СБУ своєму підлеглому відмовили. Тож ректор запитав про доцільність такої секретності, відмовившись «навіть дивитися на листа і читати його зміст». На щастя, розчарований молодий Джеймс Бонд тиску на ректора не чинив. У своїй розмові священик застеріг молодого офіцера спецслужб від негідних вчинків, навівши йому декілька неприємних фактів з історії стосунків між львівськими силовиками й церквою. Зокрема, нагадав про сфальсифіковану на замовлення справу двоюрідного брата ректора — Теодора Гудзяка. Повідомив ректор і те, що «має достовірні свідчення та аудіодокази того, що мій телефон прослуховується, і то вже протягом багатьох місяців». Як пояснив «УМ» віце–ректор УКУ, багаторічний в’язень сумління Мирослав Маринович, «певні висновки щодо даної ситуації диктує наше минуле, і дехто у діях СБУ може побачити певний тиск комуністичних часів, але маємо бути свідомі — у даній ситуації як такого тиску на ректора не було». Підозру у в’язня комуністичних концтаборів вик­ликав факт, що працівник СБУ не лишив отцю Борису того листа. «Я здивований, — каже пан Мирослав, — що СБУ використовує подібні методи. Якщо Україна є демократичною державою, то і її спецслужби мають усіляко уникати берієвських методів. Небезпека цього листа саме у тому, що він може стати певним сигналом повернення недобрих часів».

А ТИМ ЧАСОМ...

Як розповіла «УМ» представниця студентів–страйкарів Оля Сало, коли почалися травневі студентські протести, її вже викликали до обласної адміністрації «на розмову» до заступника голови ЛОДА Ігоря Держка. Пан Держко намагався розпитати студентку щодо наступних акцій. «Мені немає чого приховувати і немає чого боятися, — каже Оля, — тому що всі наші акції публічні й цілком законні». Натомість, як наголосив «УМ» студент Львівського університету імені Івана Франка Грицько Семенчик, «помалу ситуація загострюється. Міліція стрімко активізувалася в парку і скверах поблизу університету, регулярно перевіряючи документи у студентів».