Відомі українські альпіністи Сергій Бершов та Ігор Свергун днями відправилися в Гімалаї, аби на однiй із вершин цього гірського пасма підняти прапор Харкова. Підкорення восьмитисячника командою з двох чоловік — подія доволі рідкісна навіть у професійному альпінізмі. Але спортсмени вирішили, що 350-річний ювілей Харкова вартий подібного ризику.
До речі, у світі є лише одинадцять вершин, які сягають чи перевищують вісім тисяч метрів над рівнем моря. Харків'яни «не взяли» лише чотири з них. Чо-о-ю (об'єкт ювілейного «штурму») значиться саме у другому списку. Отож нинішня експедиція — це ще й нагода збільшити кiлькiсть підкорених велетів. «Я завжди з великою радістю їду в Гімалаї, — каже заслужений майстер спорту Сергій Бершов, — особливо в гори, на яких ще не був. Наше з Ігорем тренування проходило на Ельбрусі. Вже на третьому метрі сходження у мене з'явилася ейфорія просто від того, що йду, що за плечима в мене рюкзак. Донедавна все моє життя проходило в горах».
За сумою досягнень 57-річного Сергія Бершова називають сьогодні кращим діючим альпіністом світу. Він здійснив одинадцять сходжень на шість вершин, які перевищують вісім тисяч метрів. Серед його досягнень — нічне підкорення Евересту надзвичайно складним маршрутом — південно-західною стіною. Повторити його ніхто не зважився і понині. Власне як і піднятися на всі чотири вершини Канченджанги (8086 метрів). Цей рекорд радянська команда альпіністів, у складі якої був і Сергій Бершов, поставила ще п'ятнадцять років тому, а й понині він вважається неперевершеним. Не вдалося іноземним альпіністам також повторити бершовський підйом на вершину Лходзе по центру північної стіни.
Обидва харківських спортсмени, які вирушили до Гімалаїв iз прапором рідного міста, брали участь і в трагічній для українського альпінізму експедиції на Еверест у 1999 році. Тоді Ігор Свергун, ризикуючи власним життям, допоміг спуститися вниз своєму товаришу по зв'язці Володимиру Горбачу. Останній сильно обморозився і не міг рухатися самостійно. Під час того ж сходження українська команда втратила досвідченого альпініста Василя Копитка. Після цієї трагедії Ігор Свергун досить тривалий період на серйозні гори не ходив. Але, схоже, ювілей Харкова таки допоміг йому зібратися з духом.
За словами харківських управлінців, пропозиції відзначити в той чи інший спосіб «іменини» рідного міста надходили й від інших харківських спортсменів. Одні прагнули об'їхати з міським прапором навколо світу сушею, інші морем, ще хтось — піднятися на повітряній кулі. Але, підрахувавши виділені на свято гроші, чиновники віддали перевагу, без перебільшення, найвідважнішим iз них.