Близько 45 тисяч видів тварин, незліченна кількість рослин, широке розмаїття птахів, комах і водоростей... Україна, займаючи близько 6 відсотків площі Європи, володіє приблизно 35 відсотками її біорізноманіття. Утім під могутньою рукою українських «природолюбів» стан біоти в нашій країні зазнав катастрофічних змін — розорано унікальні степи, ліси на значних площах викорчувано і замінено на сільськогосподарські угіддя, осушено багато боліт. Таке насильницьке втручання у природу поставило під загрозу життя багатьох видів тварин, рослин та птахів. Проблема збереження біорізноманіття в Україні стала, як ніколи, актуальною і життєво важливою для окремих видів, які перебувають на межі зникнення і на відновлення популяції яких потрібні роки. «УМ» з’ясувала, який стан нині українського біорізноманіття та яку загрозу несемо природі ми.
На третє видання Червоної книги України, яке вийшло друком минулого року, українські захисники навколишнього середовища чекали довгих 15 років. Попри те, що, відповідно до Закону «Про Червону книгу України», її повинні перевидавати раз на десятиріччя, попереднє видання датоване ще 1994–м. Як з’ясувалося, за цей час ми фактично втратили два види осетрових та зубра, останнього з яких, за словами заступника директора Національного екологічного центру Олексія Василюка, «наразі добивають у мисливських господарствах».
«Підготовка третього видання Червоної книги України виявила низку суттєвих проблем щодо інформації про стан «червонокнижних» видів», — наголошується в передмові до списку приречених тварин і рослин. Як зазначають укладачі, головні причини такої ситуації — брак скоординованого підходу до вивчення стану видів, яким загрожує вимирання, та державної системи моніторингу рідкісних організмів. Та навіть незважаючи на це, третє видання виявилося вдвічі товщим та значно детальнішим за попередні.
Гортаючи оновлену Червону книгу, «УМ» дізналася, що, можливо, лише в зоопарках невдовзі можна буде побачити рожевого пелікана. Вже на початку 1990–х у світі цих птахів налічувалося всього від 6 до 11 тисяч пар. Щороку через затоплення плавнів унаслідок будівництва гідроелектростанцій та забруднення водойм зменшується кількість рідкісної жовтої чаплі. Справжнім дивом тепер буде зустріч зі степовим орлом. Ще наприкінці ХІХ сторіччя цей великий птах вільно почувався в українських степах, але з початку минулого століття кількість орлів почала стрімко зменшуватися. Сьогодні їх занесено до Червоної книги: останнє гніздування зареєстровано 30 років тому в біосферному заповіднику «Асканія–Нова». Вражають цифри й у випадку сови сипухи — цих рідкісних пташок в Україні нині налічується всього 30 пар.
Під загрозою зникнення опинився й один із найбільших видів джмелів — джміль пахучий. Ці комахи зникли з більшості територій Криму, які заселяли в середині минулого сторіччя, і сьогодні цих комах можна помітити лише на території Керченського півострова. Така плачевна ситуація зумовлена скороченням площ степових ділянок, знищенням джмелиних гнізд під час сінокосіння, оранки земель і обробки полів пестицидами.
Через забруднення річок зникає прісноводний краб. Потребують захисту навіть метелики: одного з найрідкісніших — синявця Буадюваля — за останні 20 років було знайдено лише в кількох поодиноких екземплярах на Поліссі та в Луганській області. Тендітна комаха опинилася на межі виживання через вирубку лісів та заміну їх штучними лісонасадженнями, викошування і випалювання трави. До слова, цей вид також занесено до Червоної книги метеликів Європи.
Надмірний вилов став причиною безповоротної втрати осетра шипа. Ця риба зустрічалася в Чорному морі біля узбережжя Кримського півострова (Каркінітська затока) та в морських водах поблизу гирлових ділянок Дніпра, Дністра і Дунаю. Зник із природи й осетер атлантичний. «Осетра атлантичного та шипа впродовж останніх років в Україні не бачили, — підтвердили «УМ» у Міністерстві охорони навколишнього природного середовища. — Також зниклим після Другої світової війни вважають тюленя–монаха».
«Мізерною» через надмірний вилов у Мінприроди називають сьогодні чисельність морського судака. Аналогічна ситуація з дельфінами, які масово гинуть у риболовецьких сітках і потрапляють у тенета браконьєрів, що виловлюють їх для дельфінаріїв. Що ж до бурого ведмедя, якого занесли до останньої Червоної книги України під графою «зникаючий», то цих тварин на теренах нашої держави залишилося всього 300 особин. Єдиний прихисток хижаків наразі — гори в Закарпатській та Івано–Франківській областях.
Неминуча загроза нависає над багатьма хижими птахами. Зокрема, як розповіли «УМ» в Українському екологічному центрі, вже не можуть існувати без підтримки людини чорний гриф і білоголовий сип.
Переважну частину території України займають степова і лісостепова зони. При цьому склалася парадоксальна ситуація: степових ділянок у нашій країні на сьогодні залишилося... близько 1 відсотка! Ця мізерна частка території є останнім притулком для десятків видів тварин і рослин, які перебувають під захистом не тільки вітчизняного, а й міжнародного природоохоронного законодавства. Будучи зарахованими до степових біотопів, ці види не можуть існувати в жодному іншому місці. Залежними від збереження степів є 159 із 542 видів тварин та 276 із 826 видів рослин, внесених до останньої Червоної книги України.
«На сьогодні найбільша загроза біорізноманіттю виникла у зв’язку з непродуманим залісненням залишків степів, де збереглася природна степова рослинність», — зазначили «УМ» у Мінприроди. Чому саме ці унікальні території стають сьогодні полігоном для заліснення?
«Причина цьому — не якась примарна особлива придатність степових схилів для ведення лісового господарства, а відсутність на їхній території активних землекористувачів», — пояснюють екологи. «Нам відомі випадки заліснення вже наявних природно–заповідних територій, — розповів Олексій Василюк. — Особливо резонансною стала справа щодо заліснення території степового заповідника «Заплава річки Чингул» та інших цілинних степових ділянок у Токмацькому районі Запорізької області, яку вже четвертий рік поспіль безрезультатно розглядають контролюючі органи».
Більшість національних природних парків і заповідників в Україні доволі щільно зосереджується в Карпатах, Криму та на Поліссі, а степовий ландшафт, який так потребує збереження, гірше за всі інші представлений у складі природно–заповідного фонду. Загалом частка заповідності становить трохи менше 5 відсотків від загальної площі України. Для прикладу, європейські показники заповідності — 12—15 відсотків від території країни. Утім, як повідомили «УМ» у Мінприроди, згідно із загальнодержавною програмою формування національної екологічної мережі України, до 2015 року природно–заповідний фонд розшириться до 10,4 відсотка.
Окрім степу, Україна втрачає предковічні ліси та заплави річок. «У нас залишилася лише одна велика незарегульована річка — Десна. Це єдина в Європі велика річка з природною заплавою, — твердить Олексій Василюк. — Був Дніпро, та тепер його заплава майже вся «лежить» під водосховищами, а у верхів’ях водосховищ її й сьогодні нищать як можуть (наприклад, забудовою в Кончі–Заспі)». За словами екологів, завдання зберегти Десну сьогоді актуальне як ніколи.
Крім того, останніми роками в Україні з’явилася ще одна тривожна тенденція — люди свідомо підпалюють захисні лісосмуги, лісопосадки та навіть ділянки лісу, після чого пошкоджені вогнем насадження вирубують на дрова або продають. Як результат — десятки тисяч кілометрів знищених вітрозахисних лісосмуг, що запобігали опустелюванню. При цьому фактично ніщо й ніхто не перешкоджає кожному охочому підняти сокиру і зрубати дерево. Хіба що за щасливим збігом обставин самовільного лісоруба застануть «на гарячому» та оштрафують… на 170 гривень.
Майже заповідний режим територій Чорнобильської зони як магніт притягує до себе «червонокнижних» тварин та птахів. Зокрема, у зоні відчуження можна побачити рідкісних стерлядь, вирезуба та марену дніпровську. Плазунів, види яких знаходяться на межі зникнення, у Чорнобилі представляє мідянка. Наявність цього виду в межах зони відчуження доведено фотографіями, отриманими 2008 року під час спеціальної експедиції. Найбільшу групу «червонокнижних» тварин, які мешкають або можуть мешкати в зоні відчуження, становлять птахи. Доведено, що на чорнобильській території гніздиться 11 видів птахів, занесених до Червоної книги. Більше половини з них підлягає особливій охороні за Бернською конвенцією 1979 року.
Найбільша проблема — сьогодні в Україні зовсім не має системи моніторингу біорізноманіття. У Міністерстві охорони природи кажуть, що лише розробляють проект Порядку здійснення державного моніторингу екомережі. На стадії «наповнення даних» наразі робота над Державним кадастром тваринного світу, яку мають завершити до 2013 року. Вже цьогоріч у Мінприроди планують почати створення семи центрів збереження рідкісних і тих, яким загрожує зникнення, видів рослин та тварин, розплідника зубрів, розплідника для хижих птахів, а також започаткувати центр реабілітації й відтворення кажанів.
Більш як двадцять років триває екологічна сага про забруднення території на кордоні Молдови (Сороки) й України (Цекинівка, Ямпільський район ) через річку Дністер. І весь цей час — лише перемовини, передмови й постскриптуми. А тим часом зношена труба промислових відходів завдовжки 6,2 км через Дністер продовжує забруднювати басейн річки як на території Вінниччини, так і нижче за течією — в Одеській області. >>
Найчастіше ущерть переповнені сміттєві звалища в Україні гниють десятиліттями через відсутність коштів на їх впорядкування. Але в Люботині, де полігон твердих побутових відходів (ТПВ) скоро дійде до будинків містян, сталася нетипова як для вітчизняних реалій історія. >>
У нашому світі мешкає приблизно 40-45 тисяч видів павуків, а їхня кількість така велика, що кожна людина на відстані п’яти метрів біля себе знайде цю істоту. Науковці вивчають унікальні властивості павутини та, ґрунтуючись на дослідженнях, розробляють надміцні волокна чи біоматеріал, на якому зможуть вирощувати людську шкіру. >>
Перший фестиваль шкільних лісництв відбувся на Черкащині. Участь у ньому взяли десять команд, по одній від кожного лісгоспу. Під час фестивалю школярі, а всі команди прибули у спеціальній формі, придбаній лісництвами, наввипередки демонстрували свою любов та шану до лісу. >>
Пожежі торф’яників були однією з головних тем упродовж тривалого часу для значної частини українців. Благо, забруднене повітря, яке перевищувало навіть у деяких районах столиці норму в 6 разів (зрозуміло, у навколокиївських епіцентрах загорань ситуація була ще гіршою), почало приходити в норму. >>
