«З’їмо її під ковдрою!»

15.05.2010

Позавчора українська урядова делегація на чолі з міністром палива та енергетики Юрієм Бойком провела закриті перемовини з керівником «Газпрому» Олексієм Міллером. Основна тема діалогу — втілення в життя ініціативи російського прем’єра Володимира Путіна про злиття нашого «Нафтогазу» та російського «Газпрому».

Оскільки жодного стороннього вуха під час розмови присутнім не було, довелося задовільнятися офіційними заявами. А вони — вже традиційно — виявилися вкрай суперечливими. Якщо, наприклад, пан Міллер оптимістично заявив, що об’єднання компаній — «цілком прагматичне рішення» (для кого? — Авт.), то український Президент Віктор Янукович таку перспективу заперечив в принципі: «Ну, це неможливо!».

Щоправда, Віктор Федорович не був би самим собою, якби не зробив двозначної заяви, яку можна трактувати як помилку, а можна — і як натяк. «Україну би цікавило об’єднання «Нафтогазу» та «Газпрому» — 50 на 50», — заявив гарант. Як відомо, російська компанія значно більша за наш НАК, і подібе об’єднання «наполовину» означає поглинання у реальній пропорції — 90 на 10 відсотків.

«Попри заяви наших Президента та міністра закордонних справ, що Україна проти об’єднання, за нашими даними, позавчора у Москві про це активно говорили — розмова точилася навколо механізмів створення нової структури», — сказав «УМ» експерт Центру Разумкова Володимир Омельченко. За словами аналітика, найбільша перешкода до об’єднаної структури знаходиться не в Києві, а у Москві. «Так, нам заважає об’єднатися закон про трубопровідний транспорт, але ми чудово розуміємо, що нинішня Верховна Рада може швидко внести необхідні поправки, — стверджує експерт. — Натомість у Росії діє дуже жорсткий закон про іноземні інвестиції. За ним, іноземний капітал має дуже жорсткі обмеження у своїй діяльності». Існує ще один цікавий нюанс: держава володіє 50,25% акцій «Газпрому». Якщо вона віддасть частину цінних паперів «Нафтогазу», то автоматично втратить контрольний пакет у цій структурі. «Вкрай малоймовірно, що російська влада піде на такий крок», — вважає Омельченко.

Усі інші варіанти — це примітивне поглинання нашої структури іноземним «монстром». Найпростіший варіант: нам дадуть малопотужне родовище у Сибіру, яке не хочуть розробляти росіяни, а взамін заберуть частину майна «Нафтогазу». Найліквідніші для росіян — наші підземні сховища: вони будуть потрібні їм на перехідний період. Тобто, до моменту запуску «Північного потоку».

«Раніше росіяни хотіли отримати нашу ГТС, але тепер хочуть весь «Нафтогаз» — і мають для цього хороші стартові умови. Тобто, реалізується схема, аналогічна до вже апробованої в атомній енергетиці», — ствер­джує експерт. Скажімо, вкладати кошти в нашу «трубу» «Газпрому» не вигідно — попри всі гучні обіцянки російських чиновників модернізувати газогін. Аналітики вважають такі слова блефом. Ну для чого «Газпром» вкладатиме великі гроші у наш трубопровід, якщо у нього самого 50 млрд. доларів боргів і сьогодні він будує два обхідні газогони: «Північний» та «Південний» потоки? Значно простіше забрати все.