Учора в столичній книгарні «Є» презентували звукову книгу «Дорога до ближнього» глави Української греко–католицької церкви Любомира (Гузара). За словами працівників книгарні, нинішня презентація вирізняється з–поміж усіх цьогорічних особливою яскравістю та рекордною кількістю журналістів. Тамара Ґорґішелі проспівала «Ірмос», промовляв до присутніх сам Блаженнійший Любомир, було показано фрагмент із відеоверсії звукової книги. До речі, вступне слово для аудіокниги записала відома співачка Ніна Матвієнко. Вона наголошує на важливості традиції у вихованні дітей.

Шокуюча історія сталася в гостинній Умані Черкаської області. Сюди впродовж двадцяти років на могилу свого духовного лідера рабе Нахмана з усього світу приїздять паломники–хасиди. Цього разу двом із них візит до древнього українського міста ледь не коштував життя. Кримінальна пригода сталася пізно ввечері, коли хасиди поверталися від знайомих і в темному провулку зіштовхнулися з двома місцевими жителями. Й уманчани, і гості з далекого Ізраїлю були напідпитку. Тож розійтися тихо–мирно їм не вдалося. Спалахнула словесна перепалка, яка переросла в бійку.

Цьогоріч українці не поспішають ставати на весільний рушник. У Міністерстві юстиції України занепокоєні: згідно зі статистичними даними, кількість наших співвітчизників, які виявили бажання зареєструвати шлюб у першому кварталі поточного року, стала рекордно низькою, починаючи від кризових 90–х років.

Друга світова війна залишила слід у кожній українській родині. Як правило, розповіді людей, які пережили цю війну, разюче відрізняються від офіційної версії. На жаль, Україна й досі не змогла виробити власне бачення цих подій, написати власну історію Другої світової, в якій було би місце розповідям учасників подій.

У Дніпродзержинську Палацу культури присвоїли ім’я Леоніда Брежнєва. Таке рішення ухвалила сесія міської ради. Майбутній Генеральний секретар ЦК Компартії Радянського Союзу тривалий час жив і працював у цьому місті. Палац культури відкрили ще в далекому 1955 році на кошти Придніпровського хімічного заводу (ПХЗ), першого підприємства на теренах Радянського Союзу з переробки уранової руди. Назвали його тоді ім’ям Максима Горького (у СРСР ім’я «пролетарського письменника» зазвичай чомусь присвоювали закладам культури, що належали так званим режимним підприємствам, яким є і ПХЗ).

Шевченківський суд міста Києва не задовольнив скаргу адвоката Сидора Кізіна, який вимагав закрити або переформулювати звинувачення проти Миколи Коханівського, активіста націоналістичного руху, що 17 березня цього року під час «антитабачного» пікету під стінами Міносвіти побився з прихильником Дмитра Табачника Віктором Вороніним. Суд залишив відкритою кримінальну справу за статтею 296, частиною 2 Кримінального кодексу — «Хуліганство, вчинене групою осіб».

Напали на 51–річного журналіста телеканалу «Приват–ТБ–Дніпро» 12 квітня. Борис Брагінський після 19–ї години вийшов із будинку по Набережній імені Леніна, де розташована телекомпанія, підійшов до свого авто, і, вкинувши на сидіння сумку, швидко попрямував через дорогу до супермаркету. Повернувшись хвилин за двадцять, помітив, що до нього хтось швидко наближається. Ледь встиг розгледіти «зле незнайоме обличчя», як посипалися удари. Нападник збив Брагінського на землю і далі бив уже ногами. Як стверджує Борис Володимирович, падаючи, він устиг натягнути на голову куртку, яка захистила від ударів.

Учора під стінами Національної телекомпанії України зібрався театралізований мітинг. Зо три десятки людей, організованих ВО «Свобода», взявши на озброєння заклик «СОС! Арфуш», вимагали звільнити з посади заступника директора НТКУ Валіда Арфуша. На думку присутніх, ця людина не відповідає займаній посаді як спеціаліст і, безумовно, дискредитує державного мовника своїми антиукраїнськими поглядами. Дісталося і шефові Арфуша Єгору Бенкендорфу, який, власне, і привів Валіда в НТКУ.