Сьогодні Львів святкує одне зі своїх найромантичніших свят — День Прапора. Двадцять років тому, 3 квітня 1990 року, над львівською Ратушею замайорів синьо–жовтий стяг. Проголосували за це депутати під головуванням мера Богдана Котика. Прапор урочисто підняли народні обранці Стефанія Шабатура, Євген Шморгун та Зиновій Саляк.
Напередодні святкувань у міських школах проведуть відкриті уроки, на яких депутати першого демократичного скликання міськради розкажуть школярам, як то було двадцять років тому.
Як повідомили «УМ» у прес–службі міської ради, з цієї нагоди навіть скличуть урочисту сесію міськради, в засіданні якої візьмуть участь і обранці першого демократичного скликання 1990 року. На сесії присутні переглянуть документальну стрічку — «Синьо–жовтий прапор над вежею Ратуші. 20 років потому...». Після вручення пам’ятних медалей святкова церемонія переміститься на вежу Ратуші, над котрою урочисто піднімуть Державний прапор України під супровід оркестру «Галицькі сурми».
Депутати ж Львівської обласної ради не обмежаться протоколом і покладуть квіти до пам’ятника В’ячеславу Чорноволу, Михайлові Грушевському, а також до могили журналіста Олександра Кривенка, який також був депутатом першої демократичної ради Львівщини.
А ТИМ ЧАСОМ...
Обласній раді Чорновола — 20 літ
Днями у Львівському історичному музеї відкрилася виставка архівних документів часів Львівської обласної ради першого демскликання. Виставка триватиме до 23 квітня. Частину фотографій та матеріалів принесли самі депутати. Як розповів «УМ» депутат–«рухівець» першої демократичної каденції Ігор Мельник, матеріали, представлені на виставці, ввійдуть до експозиції музею. Починається виставка від середини 1980–х. Найцікавішими є документи, присвячені подіям 1988 року — саме в той час відбувалися перші націонал–демократичні мітинги і творилися Українська Гельсінська спілка та Народний рух України. Як зазначив на відкритті виставки заступник голови Львівської облдержадміністрації Ігор Держко, новостворена обласна рада «задекларувала ті рішення, які не відповідали нормативній базі СРСР», і їх було «згодом покладено в основу нормативних актів, які юридично утвердили незалежність України».