Рома може «дати джазу» на рівні з дорослими професіоналами. (Фото автора.)
Веселого семирічного Ромчика фахівці називають справжньою сенсацією в джазовому світі! Найбільша інтрига полягає в тому, що у хлопчика, який ще не досяг десятирічного віку, серце і легені не дозріли для навантаження, яке повинен витримувати організм під час гри на трубі. Але для Романа Купріянова природа ніби «зробила виняток».
До шести років Ромчик був звичайнісінькою дитиною з пересічної херсонської родини досить середнього достатку. Його батьки жодного стосунку до музики не мають: мати все життя працює кухарем, а батько — вантажником у порту. Тому унікальні здібності дитини — просто таки іскра Божа! Через складні житлові умови (батьки хлопчика живуть у гуртожитку), вихованням Роми займається його бабуся — Валентина Кузьмівна. Вона ж стала і першим «продюсером» юного генія.
— Йшли ми якось із Ромкою додому з дитячого садочка, — згадує Валентина Кузьмівна, — проходимо повз місцевий Палац культури, а там — із вікон ллється джазова музика. Ромка завмер на місці, оченята, бачу, заблищали. Слухав–слухав, а потім як рвоне до входу. І кричить мені на бігу: «Бабусю, ходімо! Там музика грає. Я теж так хочу!». Спочатку я вирішила, що це не більше, ніж дитяча забаганка. Мовляв, позаймається місяць–другий, та й покине. Тим більше що Ромка тоді на гімнастику ходив і навіть мав там певні успіхи...
Проте доля розпорядилася інакше: нове захоплення хлопчика виявилося не короткотривалим. На щастя, рідні підтримали Ромчика, а бабуся стала активно цікавитися, як можна допомогти внуку пробитися у яскравий світ професійної музики.
Ромчику дуже пощастило з першим учителем: засвоїти музичну техніку малому допоміг музикант із 50–річним стажем Семен Ривкін, керівник дитячого джазового колективу «Діксіленд» при Херсонському палаці дитячої та юнацької творчості. Треба зазначити, що ніяких поблажок для хлопця вчитель не робив — він репетирує на рівні зі старшими членами колективу. Правда, й хлопець усе розуміє та ловить з півслова. Спершу найбільшою проблемою для шестирічного музиканта було... втримати у руках важку трубу. Вона виявилася настільки важкою, що батькам порадили придбати для малюка так званий кишеньковий горн — зовні це та ж сама труба, але значно менша. На цьому музичному інструменті Ромчик сьогодні вже бере не тільки «до» третьої октави, як знаменитий Луї Армстронг, а вже й «ре» — недосяжний для багатьох справжніх професіоналів результат.
— Дістати в Херсоні кишеньковий горн було просто неможливо, — згадує мама Романа Любов Володимирівна. — Необхідно було замовляти його в Києві. А коли мені назвали ціну, я ледь не знепритомніла: викласти з сімейного бюджету триста доларів за якусь мало зрозумілу штуковину здавалося великою дурістю. Проте бабуся була непохитна: «Як треба буде — всю свою пенсію заради онука віддам! Сама на хліб та воду сяду, але Ромчик буде грати!» Ось так! Довелося всією сім’єю гроші збирати, щоб дитина отримала відповідний для його віку інструмент.
Всеукраїнську популярність Роман Купріянов завоював ще у 2007 році, коли отримав звання «Гордість України» у номінації «Рідкісний талант». Але незважаючи на вік, Романа можна сміливо назвати фанатом своєї справи. Це він довів на фестивалі джазу, що проходив у Коктебелі. Так сталося, що за день до виступу Ромчик обвітрив губи. Коли ж почав грати на трубі, нижня губа тріснула й потекла кров. Однак музикант мовчки терпів біль і грав, ніби нічого не сталося. Навіть для дорослої людини грати з тріснутою губою — катування. А хлопчик, щоб ніхто не помітив, то витирав кров хустинкою, то просто злизував. Про цей мужній вчинок знали тільки рідні та його вчитель. Інші нічого навіть не помітили! Зате всі професіонали були вражені: як такий худенький хлопчик видуває потужний, глибокий, соковитий звук на рівні дорослого професіонала?!
А незабаром для Ромчика відкрилася і закордонна сцена. В житті багато що вирішує випадок. Рік тому в херсонському Палаці дитячої та юнацької творчості проходив концерт. Зал був набитий глядачами. Серед них випадково опинився і житель далекої Голландії. Виступ юних музикантів його глибоко зворушив. «Ці діти — справжні професіонали!» — захоплено вигукнув він. Іноземець вирішив, що це «чудо» обов’язково повинні побачити його земляки. Через деякий час юні джазмени відвідали Країну Тюльпанів. Херсонці побували в Амстердамі, Гаазі, Бодегравене та інших містах. У репертуарі «Діксіленда» були й класична музика, й обробка українських народних пісень. Вражені глядачі аплодували херсонцям стоячи.
— Голландці були здивовані рівнем підготовки наших дітей: він виявився набагато вищим, ніж у голландських дорослих оркестрів, — зізнається «УМ» музичний керівник «Діксіленда» Семен Ривкін.
На одному із закордонних концертів херсонських дітей із «Діксіленду» почув англієць–меломан і загорівся бажанням показати колектив у Великобританії. Відтепер Романа Купріянова та його друзів з музичного колективу чекає справжнє європейське турне.
Іде другий десяток літ, як немає з нами дорогої для мене людини — Євдокименко Ірини Пилипівни, матері моєї дружини, а по-простому — тещі (або, як прийнято в англійців, mother-in-law, «мами за законом»). Народилася вона у 1910 році. >>
30-річний черкащанин Олексій Ганшин ніколи не мав автомобіля і навіть не хоче його купувати. Бо в нього є веломобіль. Олексій не просто любить на ньому подорожувати, він власноруч будує ще й лежачі велосипеди. У планах народного умільця — власна велосипедна фірма на зразок тих, що працюють у Європі. >>
Сьогодні — 9 днів, як пішов із життя Ігор Калашник, політик, громадський діяч Черкащини, доктор економічних наук, заслужений будівельник України, лауреат загальноукраїнського рейтингу професійних досягнень «Лідер України», депутат Черкаської міської ради кількох скликань і багаторічний друг нашої газети. Йому було лише 55 років. Раптова і трагічна смерть шокувала всіх, хто знав Ігоря Миколайовича. >>
Ще жоден художник тему сучасної українсько-російської війни досі не втілював настільки масштабно, як 53-річний художник iз Дніпропетровська Сергій Чайка. Його нова картина вражає грандіозністю, насиченістю образів українських героїв, серед яких у центрі постає Надія Савченко. >>
Звістка про те, що Василю Пилці з Кривого Рогу замовили портрет короля Кувейту, нещодавно була розповсюджена багатьма ЗМІ як неабияка сенсація. Особливої ж пікантності додавало те, що українському майстру гравюри на склі за таку роботу ніби мають заплатити гонорар у сумі річного бюджету України. >>
Більше 30 років поспіль українська народна пісня допомагає черкаській родині Карпенків на їхньому життєвому шляху. Саме пісню та музику Ніна Петрівна i Володимир Михайлович називають тим джерелом натхнення, яке підтримує, дає сили і дарує настрій. І тоді як добре на душі, і тоді як важко. >>
