Про відставників — добре
У телеекспертів є немало каміння щодо ефірного наповнення Першого Національного. Проте заради об’єктивності треба сказати, що за часів Василя Ілащука зрушення на краще на державному каналі відбувалися. Звичайно, губилися на сірому тлі й «Вихідні по–українськи», і навіть «Українська рулетка». Не зміг витягти Юрій Макаров на належний рівень ні «Культурний фронт», ні, тим більше, «Золоту булаву». Стало занудним і нецікавим прекрасне на рівні ідеї соціальне ток–шоу «Батьки і діти». Але навіть спроби зібрати професіоналів для каналу, який постійно перебуває у стані недофінансування, — уже прогрес. Саме на державному каналі показували справжню документалістику, а не проросійські варіації на ту чи іншу тему, які часто є в ефірі «Інтера». Великий плюс — українська мова і 15 хвилин україномовного «Євроньюсу».
Без кардинальних системних змін структурно застарілу машину державного телебачення не зрушити з місця. Василь Ілащук пробував якось упорядкувати свій понад двотисячний штат, але його засипали судовими позовами. Бо, зрозуміло, кожному ближча до тіла власна сорочка, особливо якщо ти передпенсійного віку і на кону — пенсія держслужбовця, аніж теорії про ефективне і якісне телебачення.
Хто прийшов?
36–річний киянин Єгор Бенкендорф за освітою режисер театру (закінчив Київський інститут культури) і оператор (курси операторської майстерності). На телеканалі «Інтер» з 1997 року. Директор компанії Inter Media Production, керівник студії документальних проектів «07 Продакшн» та студії розважальних і соціальних програм «Пірат Продакшн», які входять у групу «Інтер». (Після призначення на нову посаду Єгор сказав, що вже не очолює жодної виробничої структури). Бенкендорф повністю зміг виявити свої продюсерські якості після звільнення з «Інтера» минулої осені «залізної леді» Ганни Безлюдної. Фактично став генеральним продюсером каналу, хоча цю посаду де–юре скасували.
Слушним виглядає припущення експертів Отара Довженка і Наталії Лігачової на «Телекритиці» про те, що Єгор Бенкендорф може стати зручним медіагрупі «Інтер» для прилаштування в ефірі державного каналу своєї продукції.
Однозначно можна стверджувати, що посада президента НТКУ — це царина не лише телебачення, а й політики. Поінформовані люди кажуть, що лобіював Бенкендорфа на цю посаду тепер голова СБУ, де–факто співвласник «Інтера» Валерій Хорошковський. До речі, Єгор Бенкендорф вперше відкрито грав у політичні ігри на парламентських виборах 2006 року, коли займався організацією кампанії блоку Наталії Вітренко «Народна опозиція» і балотувався в народні депутати за його списком. У 2008 році Бенкендорф балотувався на київського мера і набрав трохи більше 700 голосів. Але розвеселяв кампанію, наприклад, своїм першим у житті боєм на рингу з американським суперваговиком Седріком Філдсом. В одному з інтерв’ю Єгор своїм фаворитом у політиці назвав тоді уже покійного Георгія Кирпу.
P. S.
Віце–президентом з міжнародних зв’язків НТКУ призначили видавця журналу «ПапараZZи» ліванця Валіда Арфуша, який неначе у 2005 році отримав українське громадянство. (Сам Арфуш ще у понеділок в ефірі одного з телеканалів говорив про це дуже непевно). Хоча офіційного наказу на час виходу «УМ» ще не було, його готували у канцелярії Першого Національного. Бізнесмен, який прославився «викривальною» публікацією про сина Президента Віктора Ющенка, учора уже головував на новому відбірковому турі «Євробачення», а очолювати журі може лише представник НТКУ. Кулуарно Арфуша називають «наглядачем» Анни Герман. Знаючи кілька мов, Валід не володіє українською, що для держслужбовця досить високого рангу протизаконно.
ОЦІНКИ
«Треба визначити статус»
Андрій МІРОШНИЧЕНКО,
екс–виконувач обов’язків голови Нацради з питань телебачення і радіомовлення України:
— На мій погляд, перед новим керівництвом НТКУ будуть стояти ризики, які стоять перед будь–яким керівництвом цього каналу. Вони обумовлені, перш за все, до кінця не визначеним статусом. Сьогодні НТКУ — це державна структура, яку фінансують через держзамовлення, але вона має бути конкурентною на медійному просторі. Крім того, невизначеність із процедурою, термінами та шляхом переходу до суспільного мовлення фактично ставить керівництво у досить складну ситуацію. Доцільно було б на державному рівні прийняти комплексну програму реформування цього державного каналу.
«Єгор — трудоголік»
Ірина ГЕРАЩЕНКО,
народний депутат від «НУНС»
Найперше, будь–яке призначення має бути легітимним. Є роз’яснення Конституційного Суду, в якому йдеться про те, що питання призначення керівника НТКУ є неврегульованим. До нього не має ніякого стосунку ні Президент, ні Верховна Рада, ні Кабмін. Відповідний закон уже пройшов перше читання і до початку квітня його можна було б прийняти, тобто законодавчо врегулювати це питання. За законопроектом, призначати керівника НТКУ має громадська рада. Думаю, через місяць після прийняття закону можна було б і сформувати таку раду і призначити легітимного керівника державної телерадіокомпанії.
З Єгором я довгий час працювала на «Інтері». Це людина, яка прийшла на канал оператором, він пройшов шлях від простого адміністратора до провідного топ–менеджера. Він трудоголік, він добре знає телевізійну специфіку. Він «хворіє» телебаченням і любить його. Єдине — Єгор ніколи не працював у структурі некомерційного телебачення і практично не працював у суспільно–політичному мовленні. Тому треба час і команда, щоб допомогти розібратися у цих тонкощах. НТКУ сьогодні — некерований монстр.