Пригадується, якось, щоб зробити подрузі оригінальний подарунок, списала поезіями Ліни Костенко цілий альбом, щоправда, невеличкий. Як відомо, гарних видань творів Ліни Василівни в Україні вдень зі свічкою не знайти: це або старі видання, або її поодинокі поезії в антологіях. Аж ось нарешті прихильники таланту поетеси мають привід для радощів. Київське видавництво «Либідь» нещодавно випустило з друку історичний роман у віршах «Берестечко». Як уже повелося в «Либіді», твір ілюстрував Сергій Якутович, народний художник України (у 2009 році видавництво випустило «Вечори на хуторі біля Диканьки»Миколи Гоголя, за яке отримало Першу премію на Міжнародному книжковому ярмарку в Москві). Директор «Либіді» Олена Бойко не розкриває секрет, як вдалося вмовити Ліну Василівну перевидати «Берестечко» (адже поетеса не дуже толерує наших видавців). «Казала, що якби знала, що є таке видавництво, як «Либідь», то, може б, так довго не мовчала. Ось так і домовилися», — каже «УМ» Олена Бойко. Сергій Якутович розповів газеті, що робота над книгою була важка і кропітка, проте з поетесою він безпосередньо не спілкувався: «Спілкувався через Оксану (Пахльовську, дочку. — Ред.). Вона передавала малюнки Ліні Василівні, яка висловлювала свої побажання. Діючи відповідно до сентенції «живого класика ілюструвати важко», Сергій Георгійович віддав роботі над «Бере­стечком» майже рік, хоча зазвичай працює над ілюстраціями кілька місяців. У результаті вийшов легкий прозорий малюнок, що гармонійно доповнює потужний текст.

Про Ліну Костенко всім є що сказати. Усім, хто просто читав її вірші та поеми, хто має душу і має совість. Просто ці слова абстрактні, а Ліна Василівна — жива та конкретна, і сьогодні їй виповнюється 80 років.

Перед ювілеєм ми в газеті вигадували різні концепції — зібрати думки поетів про поезію Ліни Василівни, але чи коректно це, чи дозволяє талант промовців говорити про її поезію. Думали також зробити підбірку «Хто боїться Ліну Костенко?». Знаючи її прямоту, бояться всі. І ми побоялися попросити про інтерв’ю. Зрештою, що запитати? Чим зараз живе? Своїми творами, доводить до ідеалу написане, готує до друку роман. «Вона працює, як каторжна, — каже Борис Олійник. — Хтось видає напівфабрикати, сировину, а вона над кожним рядком вмирає». Ліна Василівна «ворочає» такими категоріями: народ, честь, любов, гідність, совість, всесвіт, а ти — з набором газетної цікавості. Я закомплексувала. А люди з ближнього кола Поета, які знають, як Ліна Костенко ставиться до ювілейних віншувань, «датського» обожнювання, теж бояться: сказати щось інтимне, щось відверте — Ліна Василівна може розгніватися. Так і готували цю підбірку.

Для мене Ліна Костенко — насамперед людина, яка в час абсолютних маніпуляцій сама керує своїм життям. Більше таких людей я не знаю. Вона пише вірші, вона їздить у Чорнобиль, вона читає лекції студентам, приходить на презентацію книжки доньки і на вечір пам’яті чоловіка, вона відмовляється брати нагороди і критикує Президента, вона не видає книжки і не дає інтерв’ю. Вона САМА вирішує що (с)приймати і від чого відмовлятися, вона не списує свої вчинки на обставини — вище цієї мужності і чесності із собою немає нічого.

З Днем народження!